ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші велике значення має слово сджмі («проявляю»). Воно не може бути використане в значенні «творення», бо, як було сказано в попередньому вірші, форми Господа або Його тіло не створюються, тому що всі вони існують вічно. Отже, сджмі означає, що Господь проявляє Себе таким, яким Він є. Хоча Господь приходить на Землю певного часу, а власне, наприкінці Двпара-йуґи, двадцять восьмого тисячоліття сьомого Ману, кожного дня Брахми, Він не зобов'язаний дотримуватись цього правила, тому що Він повністю вільний і може діяти як завгодно згідно зі Своїми бажаннями. Отже, Він з'являється за власним бажанням тоді, коли в світі панує безвір'я і зникає істинна релігія. Релігійні засади викладено в Ведах, і всяке відхилення од правильного виконання приписів Вед робить людину безбожною. В Бгґаватам стверджується, що такі засади є Божими заповідями, і лише Сам Господь може створити систему релігії. Сказано також, що Господь сповістив Веди в їхньому первинному вигляді Брахмі з середини його серця. Тому принципи дгарми, або релігії, є прямими вказівками Верховного Бога-Особи (дгарма ту скшд бгаґават- праīтам). Ці заповіді ясно викладено в Бгаґавад-ґīті. Мета Вед полягає в тому, щоб дати ці принципи згідно з волею Верховного Господа, і наприкінці Ґīти Господь прямо каже, що найвища релігійна засада — відданість Йому й нічого більше. Ведичні засади допомагають людині повністю вручити себе Господу, коли ж демони порушують такі принципи, на Землю приходить Господь. З Бгґаватам стає зрозумілим, що Господь Будда є втілення Кши, який з'явився, коли в світі буяв матеріалізм, а матеріалісти прикривались авторитетом Вед. Хоча в Ведах є суворі правила й настанови стосовно жертвопринесення тварин з певною метою, однак люди з демонічними нахилами здійснювали такі жертвопринесення, фактично не дотримуючись ведичних приписів. Господь Будда з'явився, щоб зупинити таке безглуздя та відновити ведичні засади незастосування насильства. Тому кожна аватра, або втілення Господа, має певну місію, і всі ці втілення описано в страх. Нікого не слід приймати за аватру, якщо про нього не згадано в страх. Не треба думати, що Господь приходить лише на землю Iндії, Він може з'явитись у будь-якому місці й коли забажає. В кожному Своєму втіленні Він каже про релігію лише стільки, скільки можуть збагнути конкретні люди за певних обставин. Але мета завжди одна — привести людей до усвідомлення Бога й виконання релігійних принципів. Iнколи Господь приходить особисто, інколи Він посилає Своїх істинних представників в образі сина або слуги, або приходить Сам в якому-небудь замаскованому вигляді.

Засади Бгаґавад-ґīти було викладено саме Арджуні, тому що з духовного погляду він стояв набагато вище своїх сучасників, і через нього вони стали доступними іншим духовно розвиненим людям. Два плюс два дорівнює чотири — ця математична рівність справедлива як для школяра, що вивчає арифметику, так і для вченого- математика. I все ж таки вища математика відрізняється од простої арифметики. Так само й Господь у Своїх втіленнях вчить нас одним і тим же законам, але, залежно від різних обставин, вони можуть викладатись на вищому або нижчому рівні. Дотримування вищих релігійних засад починається з прийняття чотирьох класів і чотирьох статусів соціального життя, як це буде з'ясовано далі. Загальна мета всіх втілень Кши — всюди пробудити свідомість Кши. I така свідомість проявляється або ж не проявляється залежно від різних обставин.