ПОЯСНЕННЯ: Той, кому відома Абсолютна Iстина, переконаний, що його становище в матеріальному світі є дуже незручним і суперечить його природі. Він розуміє, що є невід'ємною часткою Верховного Бога-Особи, Кши, і що йому не місце тут, в матеріальному світі. Він збагнув свою справжню сутність невід'ємної частки Всевишнього, який є вічне блаженство і знання, і усвідомлює, що, так чи інакше, він потрапив у пастку матеріального існування. В своєму ж чистому стані його призначення — скерувати всю свою діяльність на служіння Верховному Богові-Особі, Кші. Отже, він діє в свідомості Кши й природним чином зрікається матеріального чуттєвого задоволення, яке є тимчасовим і випадковим. Він знає, що матеріальні умови його існування залежать від Верховного Господа, отже, його не турбують ніякі обороти долі, які він приймає як Господню милість. Згідно із рīмад-Бгґаватам, той, хто пізнав Абсолютну Iстину в трьох Її різних аспектах, а власне, як Брахмана, Парамтму й Верховного Бога-Особу — є таттва- віт, тому що він також знає про своє справжнє становище в стосунках із Всевишнім.