ПОЯСНЕННЯ: Визначний коментатор Бгаґавад-ґīти рīла Баладева Відйбгӯшаа сказав: йе індрдй-аґатайвастгіта йаджа сарвевара вішум абгйарчйа сач-чгешам ананті тена тад деха- йтр сампдайанті, те санта сарвеварасйа йаджа-пурушасйа бгакт сарва-кілбішаір анді-кла-вівддгаір тмнубгава-пратібандгакаір нікгілаі ппаір вімучйанте. Верховний Господь, відомий як йаджа-пуруша, тобто єдиновладний володар усіх жертв, є правитель усіх напівбогів, які служать Йому, як різні частини тіла служать усьому тілові. Напівбоги Iндра, Чандра, Варуа й інші є службовці, що їх призначено керувати матеріальними справами, і Веди рекомендують задовольняти цих напівбогів жертвопринесеннями, щоб вони постачали достатньо повітря, світла й води для того, щоб вирощувати їстівні злаки. Коли поклоняються Господу Кші, то водночас поклоняються й напівбогам, які є різними частинами Господнього тіла, і тому нема потреби в окремому поклонінні напівбогам. Тому віддані Господа в свідомості Кши пропонують їжу спочатку Кші, і лише після цього споживають її самі; так вони насичують тіло духовно. Таким чином не лише знищуються наслідки минулих гріхів, але й тіло стає непідвладним матеріальній скверні. Так само як певна запобіжна вакцина захищає людину від хвороби під час епідемії, так і їжа, що була спочатку запропонована Господеві Вішу, дає нам можливість протистояти матеріальним впливам; того, хто пропонує їжу Господеві, називають Його відданим. Тому людина в свідомості Кши споживає лише їжу, що запропонована Кші, і таким способом може нейтралізувати всі наслідки минулих матеріальних заражень, які перешкоджають самоусвідомленню. З іншого боку, той, хто цього не робить, продовжує збільшувати кількість своїх гріхів й тим самим готує собі наступне життя в тілі свині чи собаки — на відплату за минулі гріхи. Матеріальний світ сповнений скверни, але той, хто набув імунітету проти неї, споживаючи прасдам (їжу, запропоновану Вішу), перебуває в безпеці, тоді як інші стають жертвами цієї скверни.

Злаки й овочі — ось справжня їжа. Людські істоти харчуються різними злаками, овочами, фруктами й т. ін., а тварини харчуються відходами злаків та овочів, травою, різними рослинами тощо, і тому люди, що звикли харчуватись м'ясом, також залежать від вирощування рослин. Отже, врешті-решт, ми залежимо від урожаю, зібраного з ланів, а не від продукції великих заводів та фабрик. Урожай залежить від рясних дощів, а дощем керують такі напівбоги, як Iндра, бог Сонця, Місяця тощо, а всі вони — Господні слуги. Господь же вдовольняється жертвопринесеннями, і це означає, що той, хто їх не виконує, зазнає злигоднів — такий закон природи. Тому йаджу, а саме сакīртана-йаджу, що рекомендована для цієї епохи, слід виконувати принаймні для того, щоб врятуватись од голоду.