ПОЯСНЕННЯ: рīла Рӯпа Ґосвмī дає нам таке повчання:

Розвиваючи свідомість Кши, людина бачить, що усе можна використати на служіння Господеві. Ті, що не мають уявлення про свідомість Кши, штучно намагаються уникнути контактів з матеріальними об'єктами, і, внаслідок цього, попри їхнє бажання звільнитись із матеріального рабства, вони не досягають ступеня досконалого відречення. Їхнє так зване «відречення» називають пгалґу, або малоістотним. Але людина в свідомості Кши розуміє, як можна все використати в служінні Господу, і тому вона не стає жертвою матеріальної свідомості. Наприклад, імперсоналісти вважають, що Господь, або Абсолют, будучи безособистісним, не може їсти. Тимчасом як імперсоналісти намагаються уникнути вживання смачних страв, відданий розуміє, що Кша — це той, хто в остаточному підсумку насолоджується всім, і що Він приймає все, що з любов'ю та відданістю запропоновано Йому. Тому бгакта, запропонувавши Господу смачну їжу, бере собі рештки, які називають прасдам. Таким чином все стає духовним і зникає небезпека падіння. Відданий приймає прасдам в свідомості Кши, тоді як імперсоналіст нехтує їжею, бо вважає її матеріальною. Iмперсоналіст, таким чином, не може насолоджуватись життям внаслідок власного неприродного відречення, і тому найменше збудження розуму знову штовхає його в баюр матеріального існування. Вважають, що така душа, навіть якщо вона й сягнула звільнення, падає знову, адже вона не має опори у відданому служінні.