ПОЯСНЕННЯ: Згідно з ведичним соціальним розподілом, тих, що належать до класу правителів, називають кшатрійі. Кшат означає «завдавати болю, шкодити». Того, хто захищає від цього, називають кшатрійа (трйате — «захищати»). Кшатрійа проходить бойову підготовку звичайно так: іде в ліс, викликає на бій тигра і, озброєний мечем, сам на сам вступає з ним у бій. Коли тигра вбито, йому влаштовують царський обряд спалення. Царі-кшатрійі Джайпура дотримуються такого звичаю ще й досі. Під час спеціальної підготовки кшатрійі навчаються викликати супротивника на бій та вбивати його, адже насильство іноді необхідне для захисту релігійних засад. Призначення кшатрійів полягає не в тому, щоб приймати саннйсу, тобто відречений спосіб життя. Відмова од насильства в політиці може бути корисною для дипломатичних цілей, однак її ніколи не слід підносити до принципу. У релігійному зведенні законів сказано:

«Цар, або кшатрійа, який гине на полі бою в битві з ворогом, гідний після смерті жити на райських планетах, так само як брхмаа досягає вищих планет, коли приносить в жертву тварин на священному вогні». Таким чином, убивство на полі бою в ім'я релігійних засад та вбивання тварин на жертовному вівтарі не вважають за акти насильства, бо здійснюються вони в ім'я релігійних принципів і являють собою благо для всіх. Тварина, яку принесено в жертву, одразу ж дістає життя в тілі людини і вже не змушена повільно еволюціонувати від одної форми життя до іншої. А кшатрійі, що загинули в бою, як і брхмаи, які здійснюють жертвопринесення, потрапляють на райські планети.

Iснують два різновиди сва-дгарми — особистих обов'язків живої істоти. Доки людину обумовлює матерія, їй слід виконувати певні обов'язки, які притаманні типові тіла, в якому вона перебуває, водночас дотримуючись релігійним засад, щоб досягти звільнення. Після звільнення особисті обов'язки людини — сва-дгарма — стають духовними й виходять за межі матеріалістичних тілесних уявлень. На тілесному рівні особисті обов'язки передбачено як для брхма, так і для кшатрій, і таких обов'язків не можна уникати. Сва-дгарму визначає Господь, про що докладніше буде сказано в четвертій главі. На тілесному рівні сва-дгарму називають варрама-дгармою, або суспільним ладом, який сприяє духовному усвідомленню. Звідси починається справжня людська цивілізація, коли кожна людина виконує свої особисті обов'язки, котрі визначають ґуи природи, в яких перебуває її тіло. Якщо людина виконує свої обов'язки у будь-якій галузі діяльності згідно з верховними вказівками, — це підіймає її на вищий щабель життя.