ПОЯСНЕННЯ: Цими словами Господь завершує розділ Свого вчення, що був присвячений незмінності душі. Описуючи безсмертну душу в її різних аспектах, Господь Кша встановлює, що душа вічна, а тіло минуще. Тому Арджуні, як кшатрійі, не слід ухилятись від виконання свого обов'язку із страху, що його дід і його вчитель, Бгīшма і Дроа, загинуть у бою. Найкраще, поклавшись на авторитет Кши, повірити в існування душі, відмінної од матеріального тіла і не вважати, що ознаки життя проявляються на певній стадії розвитку матерії внаслідок взаємодії хімічних речовин. Однак, хоча душа й безсмертна, насильство не заохочується. Лише коли воно справді необхідне, наприклад, під час війни, його можна застосувати, але тільки з Господньої санкції, а не з власної примхи.