ПОЯСНЕННЯ: Iснує розряд філософів, близьких до буддистів, які не вірять в окреме існування душі поза тілом. Відомо, що в ті часи, коли Господь Кша повідав Бгаґавад-ґīту, такі філософи також існували і були відомі як локйатики та вайбгшіки. Ці філософи твердять, що ознаки життя, тобто душа, з'являються на певній стадії розвитку органічних сполук. Сучасні вчені-матеріалісти та філософи-матеріалісти дотримуються такої ж думки. Вони гадають, що тіло є сполученням фізичних елементів, і, при певних зрілих умовах, внаслідок взаємодії фізичних та хімічних сполук, розвиваються ознаки життя. Антропологію засновано саме на такій філософії. Насьогодні існує багато псевдорелігій, дуже модних зараз в Америці, що також звертаються до цієї філософії, так само як і нігілістичні буддистські секти, що заперечують віддане служіння Господеві.

Навіть якщо б Арджуна й не вірив в існування душі, що відповідало б філософії ваібгшіка, все одно в нього не було підстав журитись. Чи варто сумувати з приводу втрати купки хімічних елементів й через те відмовлятись виконувати обов'язок? У сучасному суспільстві задля перемоги над ворогом витрачаються тонни хімічних речовин. Згідно з філософією ваібгшіка, так звана «душа», або тм, щезає разом з тілом. Тобто в будь-якому випадку, — чи приймає Арджуна твердження Вед про існування індивідуальної душі, чи ні, — в нього немає причин для скорботи. Якщо така величезна кількість живих істот щохвилини народжується з матерії і щохвилини так багато їх гине, то хіба варто сумувати через такі дрібниці? Якщо душа не відроджується, то в Арджуни не було підстав боятись негативних наслідків вбивства свого діда і вчителя. Кша ущипливо називає Арджуну мах-бху, сильноруким, бо принаймні Сам Він не визнає теорію ваібгшіка, яка суперечить ведичній мудрості. Арджуна — кшатрійа, його виховано в традиціях ведичної культури і йому слід продовжувати пильнувати її засади.