ПОЯСНЕННЯ: За своєю природою матеріальне тіло недовговічне. Воно може загинути одразу або ж через сто років — це лише питання часу. Зберігати тіло вічно неможливо. Проте, душа настільки мала, що ворог навіть не спроможний побачити її, годі казати про те, щоб убити. Як згадувалося в попередньому вірші, вона є такою дрібною, що її розміри навіть неможливо собі уявити. Таким чином, з обох поглядів немає приводу для скорботи, адже живу істоту неможливо знищити, а тривалість життя матеріального тіла, незважаючи на всі запобіжні заходи, все одно не вдасться продовжувати безмежно. Крихітна частка духовного цілого дістає певне матеріальне тіло залежно від своєї діяльності, і тому на протязі життя слід дотримуватись релігійних засад. У Веднта-сӯтрах живу істоту визначено як світло, бо вона є невід'ємною часткою вищого світла; світло душі підтримує матеріальне тіло, так само, як сонячне світло підтримує життя всього всесвіту. Тільки-но душа покидає матеріальне тіло, воно починає розкладатись, отже, саме душа підтримує матеріальне тіло. Саме по собі тіло нічого не варте. Тому Арджуна отримав пораду стати до бою і не жертвувати справою релігії в ім'я якихось матеріальних тілесних розмірковувань.