йач чвахсртгам асат-кто 'сі

віхра-аййсана-бгоджанешу

еко 'тга впй ачйута тат-самакша

тат кшмайе твм ахам апрамейам

сакг — друг; іті — таким чином; матв — думаючи; прасабгам — раніше; йат — що б не; уктам — казав; хе кша — гей, Кшо; хе йдава — гей, Йдаво; хе сакге — гей, мій друже; іті — таким чином; аджнат — не знаючи; махімнам — славу; тава — Твою; ідам — це; май — мною; прамдт — внаслідок глупоти; праайена — через любов; в арі — або; йат — що б не; ча — також; авахса-артгам — задля жарту; асат-кта — той, кого зневажають; асі — Ти був; віхра — розслабившись; айй — лежачи; сана — сидячи; бгоджанешу — або коли їли разом; ека — сам на сам; атга в — або; апі — також; ачйута — о непохибний; тат-самакшам — серед товаришів; тат — усе те; кшмайе — прошу вибачення в; твм — Тебе; ахам — я; апрамейам — незмірно.


Текст

Думаючи про Тебе як про свого друга, я необачно звертався до Тебе «Гей, Крішно», «гей, Йадаво», «гей, мій друже», бо не знав Твоєї слави. Будь ласка, пробач мені все, що я зробив у безумстві чи з любові. Я жартома багато разів ображав Тебе під час відпочинку, коли ми поділяли ложе, або коли ми сиділи чи їли разом, іноді віч-на-віч, а іноді перед багатьма друзями. О непохибний, будь ласка, прости мені всі ці образи.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Незважаючи на те, що Кша представ перед Арджуною у Своїй всесвітній формі, Арджуна пам'ятає про свої дружні стосунки з Ним і просить вибачити йому всі надмірні вільності, що виникали лише з дружби. Він визнає, що досі не знав, що Кша може прибирати всесвітньої форми, хоча Він і розповідав йому про це як близькому другові. Арджуна не знав, скільки разів він нешанобливо поводився з Кшою, коли казав Йому «гей, мій друже», «гей, Кшо», «гей, Йдаво» тощо, не підозрюючи про Його велич. Але Кша такий добрий і милостивий, що, незважаючи на Свою могутність, Він ставився до Арджуни як до друга. Такими є трансцендентні любовні стосунки між відданим і Господом. Зв'язок живої істоти з Кшою встановлено навіки, і про нього не можна забувати, що й підтверджує поведінка Арджуни. Арджуна, навіть споглядаючи велич всесвітньої форми Кши, не міг забути про свою дружбу з Ним.