ПОЯСНЕННЯ: У «Катга Упанішаді» (2.2.13) Верховного Господа називають головною вічною істотою з-поміж усіх інших вічних живих істот-індивідуумів (нітйо нітйн четана четаннм) і єдиним Верховним Господом, що підтримує незліченні індивідуальні створіння (еко бахӯн йо відадгті кмн). Отже, всі живі істоти, як зумовлені, так і звільнені, підтримує Всемогутній Верховний Господь. Він підтримує їх за допомогою різних поширень Своєї Особи та трьох головних енерґій: внутрішньої, зовнішньої та межової. Живі істоти належать до Його межової енерґії, і деяким з них, що заслуговують на Господню довіру (Брахмі, Марічі таін.), Він доручає творити, надихаючи їх на кожен акт творіння (тене брахма хд). Зовнішню енерґію (майу) Він запліднює джівами, зумовленими душами. Незумовлена межова енерґія діє в духовному царстві, де Господь у Своїх різних довершених поширеннях підтримує з живими істотами різноманітні трансцендентні стосунки, що проявляються в духовному світі. Таким чином єдиний Верховний Бог- Особа проявляє Себе в багатьох (баху сйм). Усе розмаїття перебуває в Ньому, і Він перебуває в усьому розмаїтті, хоча водночас Він відмінний від усього. Отака незбагненна містична могутність Господа: завдяки Його незбагненним енерґіям все єдине з Ним і водночас відмінне від Нього (ачінт'я- бгедабгеда-таттва).