самīчīна вачо брахман
сарва-джасйа тавнаґга
тамо віīрйате махйа
харе катгайата катгм
рдж увча — цар сказав; самīчīнам — цілковито правильно; вача — слова; брахман — о вчений брахмано; сарва-джасйа — той, кому відомо усе; тава — твоя; анаґга — неосквернена; тама — морок невігластва; віīрйате — поступово розсіюється; махйам — мені; харе — Господа; катгайата — коли ти розповідаєш; катгм — оповіді.
Махараджа Парікшіт сказав: О вчений брахмано, тобі все відомо, бо ти вільний від матеріальної скверни. Отож все, що ти розповів мені, — неспростовна істина. Твоя мова поступово розсіює морок мого невігластва, адже теми, що ти їх висвітлюєш, пов'язані з Господом.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Махараджа Парікшіт ділиться з нами власним досвідом. Він свідчить, що на щирого відданого трансцендентні оповіді про Господа діють наче ліки, якщо він слухає їх від того, у кому немає і сліду матеріальної скверни. Iнакше кажучи, професійна декламація «Шрімад-Бгаґаватам» перед слухачами, що належать до категорії карма-кандія, ніколи не справить того чудотворного впливу, який описано в цьому вірші. З відданістю слухати Господні послання — не те, що слухати звичайні історії, і щирий слухач може сам відчути це, дивлячись, як поступово розсіюється його невігластво.
(«Шветашватара Упанішада» 6.23)
Коли голодному дають їсти, він тамує голод і водночас відчуває від їжі насолоду. Йому не потрібно питатись у когось іншого, годували його чи ні. Вирішальний критерій, який доводить, що людина правильно слухає «Шрімад-Бгаґаватам», — це реальне просвітлення, яке сходить на слухача.
