ПОЯСНЕННЯ: У трансцендентних проявлень Верховного Господа, Шрі Крішни, дві сторони. Чистим відданим Він завжди дарує Своє товариство, стаючи чи то членом роду Яду, чи то другом Арджуни, чи то близьким сусідою жителів Вріндавани, чи то сином Нанди з Яшодою, другом Судами, Шрідами та Мадгуманґали, чи то коханим дівчат Враджабгумі іт.д. Так виявляється Його особистісність. А у Своєму безособистісному аспекті Він випромінює безмежне і всепронизуюче брахмаджйоті. Частину цього всепронизуючого брахмаджйоті, що його порівнюють до сонячного проміння, вкрито темрявою махат-таттви, і ця незначна частина відома під назвою матеріальний світ. У матеріальному світі існують незліченні всесвіти на зразок того, який ми бачимо, і в кожному з цих всесвітів є сотні тисяч планет, подібних до тої, що на ній ми живемо. Матеріалісти тою чи іншою мірою зачаровані безмежним сяйвом Господа, відданих, натомість, більше цікавить Його особистісна форма, з якої власне й постає все суще (джанмдй асйа йата). Як сонячне проміння зосереджене у Сонці, так осереддям брахмаджйоті є Ґолока Вріндавана, найвища духовна планета в духовному небі. Далеко поза межами матеріального світу безкрає духовне небо всіяне безліччю духовних планет, або Вайкунтг. Матеріалісти мало що знають навіть про матеріальний світ, а про духовне небо годі й казати. Тому їх завжди відділяє від Господа величезна відстань. Навіть якщо в майбутньому матеріалісти спроможуться створити якийсь пристрій, що розвиватиме швидкість вітру чи розуму, то й тоді їм ніŸчого сподіватись досягнути планет духовного світу. Отож Господь і Його обитель завжди лишатимуться для них міфом чи загадкою, в той час як віддані завжди матимуть змогу спілкуватися з Господом.

Багатства Господа в духовному світі безмежні. Господь, поширюючись у Свої повні частки, перебуває в оточенні Своїх супутників, звільнених відданих, на всіх незліченних Вайкунтгах, духовних планетах. Натомість імперсоналістам, що прагнуть розчинитися в бутті Господа, Він дозволяє стати однією з духовних іскор в брахмаджйоті. Вони не мають якостей, потрібних для того, щоб стати супутниками Господа на планетах Вайкунтгах чи на найвищій планеті, Ґолоці Вріндавані, що її у «Бгаґавад-ґіті» названо мад-дгама, а в цьому вірші — сва-дгама Господа.

У «Бгаґавад-ґіті» (15.6) мад-дгаму чи сва-дгаму описано так:

Господня сва-дгама не потребує світла сонця, місяця чи електрики. Ця дгама — найвища обитель, і той, хто досягає її, ніколи не повертається до матеріального світу.

Планети Вайкунтги і Ґолока Вріндавана самосяйні, і випромінення цих сва-дгам Господа утворює брахмаджйоті. Підтвердження тому можна знайти у Ведах, в «Мундака Упанішаді» (2.2.10), «Катга Упанішаді» (2.2.15) та «Шветашватара Упанішаді» (6.14):

У сва-дгамі Господа не потрібне світло сонця, місяця чи зірок. Не потрібна там і електрика, що вже казати за каганці. Ба більше, саме світло виникає завдяки цим самосяйним планетам, і всяке сяйво — це відбите світло сва-дгами.

Той, кого засліпило сяйво безособистісного брахмаджйоті, не в змозі усвідомити особистісного аспекту трансцендентного. Тому в «Iшопанішаді» (15) відданий молить Господа прибрати Своє сліпуче сяйво і дати йому можливість побачити справжню реальність. Там сказано:

«Мій Господи, Ти підтримуєш усе — і в матерії, і в дусі, — і все буяє тільки з Твоєї ласки. Віддане служіння Тобі, бгакті-йоґа, — це істинна основа релігії, сат'я-дгарма, і я виконую це служіння. Тож зглянься на мене, явивши Своє істинне обличчя. Будь ласка, усунь завісу сяйва брахмаджйоті, щоб я міг бачити Твою форму вічного блаженства і знання».