біле баторукрама-вікрамн йе

на вата кара-пуе нарасйа

джіхвсатī дрдурікева сӯта

на чопаґйатй уруґйа-ґтг

біле — зміїні нори; бата — наче; урукрама — Господа, чиї дії дивовижні; вікрамн — звитяга; йе — всі ці; на — ніколи; вата — слухали; кара-пуе — вушні отвори; нарасйа — людини; джіхв — язик; асатī — непотріб; дрдурік — у жаби; іва — точно як; сӯта — Суто Ґосвамі; на — ніколи; ча — також; упаґйаті — гучно співає; уруґйа — гідні оспівування; ґтг — пісні.


Текст

Той, хто ніколи не слухав послання про могутність та дивовижні діяння Бога-Особи і хто ніколи не підносив хвали Господеві у гідних оспівування піснях, той, вважають, замість вух має зміїні нори, а на місці язика — жаб'ячий язик.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: У відданому служінні Господеві задіяні всі органи та частини тіла. Це вияв трансцендентної рушійної сили духовної душі, і тому відданий присвячує себе на служіння Господеві цілого без останку. Виконувати віддане служіння може той, чиї чуття вже очистились у спілкуванні з Господом. Служити Господеві можна всіма своїми чуттями. Отже, чуття та їхню діяльність слід вважати нечистими доти, доки вони зосереджені на чуттєвому задоволенні. Очищені чуття діють не задля власного задоволення — вони цілковито поглинуті служінням Господеві. Господь — це Всевишній, що має всі чуття, і Його слуга так само має всі чуття, тому що він невід'ємна частка Господа. Служіння Господеві являє собою абсолютно чисту діяльність чуттів, як це описано в «Бгаґавад-ґіті». Господь за посередництвом Своїх довершених чуттів давав настанови, а Арджуна всіма своїми чуттями сприймав ці повчання. Так — цілком відчутно і цілком логічно — відбувалась передача знання у досконалих взаємостосунках вчителя та учня. Духовне пізнання, всупереч нісенітним запевненням деяких любителів похизуватися, зовсім не схоже на передачу якогось електричного заряду від вчителя до учня. У всьому є повна ясність і логіка, і тому обмін ідей між учителем та учнем можливий тільки тоді, коли учень смиренно і реально слухає. У «Чайтан'я-чарітамріті» сказано, що вчення Господа Чайтан'ї треба сприймати інтелектом і всією свідомістю, щоб на логічній підставі збагнути велич Його місії.

За неочищеного стану чуття живої істоти повністю занурені в матеріальну діяльність. Якщо не використовувати вуха для того, щоб служити Господу, слухаючи «Бгаґавад-ґіту» чи «Шрімад-Бгаґаватам», то вони неодмінно заповняться всіляким непотребом. Тому треба по всьому світі на повний голос проповідувати послання «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад- Бгаґаватам». Це обов'язок чистого відданого, що вже почув це послання з досконалого джерела. Багато кого пориває бажання розповідати щось іншим людям, однак, не навчені розповідати про мудрість Вед, вони говорять самі лише нісенітниці, а люди бездумно їх слухають. У всьому світі сотні й тисячі засобів масової інформації повідомляють про світські новини, і люди їх слухають. Так само треба привчати людство слухати трансцендентні розповіді про Господа, і Господній відданий повинен говорити на повний голос, щоб його почули. Жаби, голосно квакаючи, принаджують змій, і ті їх поїдають. Язик людині даний для того, щоб вона рецитувала ведичні гімни, а не щоб вона квакала, як жаба. Слово асатī у цьому вірші теж має вагоме значення. Асатī — це жінка, яка стала проституткою. Проститутка не може похвалитися жіночими чеснотами. Так само і язик, який даний людині для повторення ведичних гімнів, але який повторює світські дурниці, нічим не ліпший від проститутки.