кгавґо нма рджаршір
джтвейаттм іхйуша
мухӯртт сарвам утсджйа
ґатавн абгайа харім
кгавґа — цар Кгатванґа; нма — на ім'я; рджа-ші — праведний цар; джтв — знаючи; ійаттм — тривалість; іха — в цьому світі; йуша — свого життя; мухӯртт — тільки мить; сарвам — все; утсджйа — покинувши; ґатавн — вдався до; абгайам — цілковито надійного; харім — Бога-Особи.
Праведний цар Кгатванґа, дізнавшись, що йому залишилося жити тільки одну мить, одразу покинув будь-яку матеріальну діяльність і прийняв притулок у верховного заступника, Бога-Особи.
ПОЯСНЕННЯ: Людина справді відповідальна повинна усвідомлювати, який її головний обов'язок у цій, людській, формі життя. Обов'язки людини не обмежуються задоволенням основних потреб тіла. Людина повинна завжди пам'ятати про свій обов'язок забезпечити собі найліпше становище в наступному житті. Власне, саме людське життя дане для того, щоб істота могла виконати цей свій головний обов'язок.
У вірші Махараджу Кгатванґу названо праведним царем, тому що навіть за важливими справами врядування державою він ніколи не забував головного обов'язку людини. Те саме можна сказати і за інших раджарші (праведних царів) — Махараджу Юдгіштгіру та Махараджу Парікшіта. З них треба брати приклад відповідального ставлення до свого головного обов'язку.
Махараджу Кгатванґу колись півбоги запросили до себе на вищі планети, щоб він допоміг їм подолати демонів. Цар не осоромив свого імені і бився так, що цілковито вдовольнив півбогів. Цілковито задоволені з царя, вони запропонували йому на винагороду будь-яке матеріальне благословення. Проте Махараджа Кгатванґа, дбаючи передусім про свій головний обов'язок, запитав у півбогів, скільки йому лишилося жити. Це свідчить про те, що він не так прагнув накопичувати матеріальні благословення, що їх можуть дарувати півбоги, як прагнув підготуватися до наступного життя. Півбоги повідомили цареві, що йому лишилося жити ще тільки одну мить. Цар негайно покинув небесне царство з його надміром найвитонченіших матеріальних насолод і, повернувшись на Землю, одразу всією душею віддався під найнадійніший захист Бога-Особи. Гідне слави зусилля Махараджі Кгатванґи вивінчалось успіхом, і він досягнув звільнення. Одна тільки мить, коли праведний цар доклав зусиль, щоб віддатися Богові-Особі, вивершила його життя успіхом. Це стало можливим завдяки тому, що цар ніколи не забував за свій головний обов'язок.
Згадкою за Махараджу Кгатванґу Шукадева Ґосвамі хотів підбадьорити Махараджу Парікшіта, що йому залишалося тільки сім днів на те, щоб виконати свій головний обов'язок — присвятити свій слух оповідям про славетні діяння Господа, викладеним у «Шрімад-Бгаґаватам». З волі Господа Махараджа Парікшіт одразу стрів великого Шукадеву Ґосвамі, і той передав цареві неоціненний скарб — метод досягнення духовного успіху, описаний у «Шрімад-Бгаґаватам».
