ПОЯСНЕННЯ: Як пояснено раніше, звільнитися від зумовленого життя матеріального існування можна виконуючи віддане служіння Богові-Особі. З цього ж вірша стає зрозумілим, що стати гідним виконувати віддане служіння Господеві можна лише піднявшись на рівень ґуни добра (саттви). Проте, навіть якщо на шляху духовного розвитку траплятимуться перешкоди, людина, виконуючи вказівки досвідченого духовного вчителя, матиме змогу поступово піднятися на рівень саттви навіть із рівня тамасу. Отже тому, ким рухає щире бажання прийти до досконалости, треба звернутись до істинного досвідченого духовного вчителя. Такий духовний учитель зуміє направити учня, хоч на якому рівні життя — тамасу, раджасу чи саттви — той перебував би.

Отже погляд, ніби поклоніння будь-якій якості чи формі Верховного Бога-Особи дає однакове благо, є помилковий. За винятком Самого Вішну, всі Його відокремлені форми проявляються підвладні умовам матеріальної енерґії, і тому такі форми матеріальної енерґії не на силі допомогти людині піднятися на рівень саттви, що єдиний уможливлює звільнення з матеріального рабства.

Над нецивілізованим життям, або життям нижчих тварин, владна ґуна тамасу. Цивілізована людина, з її пристрастю до всіляких матеріальних здобутків, живе на рівні раджасу. На рівні раджасу людина може знайти провідну нитку до усвідомлення Абсолютної Iстини у формі тонких почуттів у філософії, мистецтві й культурі, і морально-етичних засад, однак саттва-гуна — це ще вищий матеріальний рівень: якість, яка вже дає реальну змогу усвідомити Абсолютну Iстину. Iншими словами, існує якісна різниця між різними типами методів поклоніння, а також між плодами, якими винагороджують панівні божества, а саме: Брахма, Вішну та Хара.