ПОЯСНЕННЯ: Уся земля була під рукою царя Хастінапури. Махараджа Юдгіштгіра навчив свого внука, Махараджу Парікшіта, що не поступався йому на добрих якостях, правити державою і розповів про обов'язки царя перед своїми підданими. Отож перш як відійти до Бога, Махараджа Юдгіштгіра посадив на трон Парікшіта. Важливо зазначити слово вінайінам, вжите щодо Махараджі Парікшіта. Чому царя Хастінапури, принаймні до часів Махараджі Парікшіта, визнавали за імператора над цілим світом? Цьому була тільки одна причина: люди були щасливі за доброго правління імператора. Піддані були щасливі, тому що було доволі природних дарів — збіжжя, плодів, молока, лікарських рослин, коштовних каменів, мінералів та всього, що потрібно людині. Люди тоді не знали навіть що таке фізичні страждання, стурбований розум та нещастя, що їх завдають їм інші живі істоти та стихійні явища. Кожен був у всьому щасливий, а тому не було обурених, хоча царі держав з певних політичних причин іноді й билися між собою за вищість. Усі були виховані в дусі прагнення до найвищої мети життя, і тому люди були досить просвічені, щоб не сваритися за дрібниці. Під впливом доби Калі поступово зійшли нанівець добрі якості царів та їхніх підданих, а тому стосунки між правителями й підлеглими загострилися. Однак духовно збагачуватись і розвивати свідомість Бога можна навіть за цієї доби незгод між правителями й підлеглими. Це — особливий дар.