ПОЯСНЕННЯ: Вище вже зазначено, що живі істоти не призначені насолоджуватися речами, проявленими в творінні Бога. Iстинний володар і той, хто насолоджується всім проявленим у Своєму творінні, — це Господь. На жаль, під впливом ілюзорної енерґії жива істота, корячись диктатові ґун природи, береться удавати того, хто насолоджується. Надимаючись з хибного відчуття «богорівности», оманена жива істота різноманітною діяльністю збільшує свою матеріальну силу й зрештою настільки переобтяжує Землю, що життя на ній робиться неможливим для людей розсудливих. Таке становище називають дгармасйа ґлні, тобто неправильне використання людської енерґії. Коли людську енерґію використовують чимдалі неправильніше, через лихих правителів, які просто обтяжують землю, розсудливіші живі істоти потрапляють у скрутне становище, Господь з'являється через Свою внутрішню енерґію, щоб врятувати розсудливішу частину людства й зняти зі світу тягар земних правителів. Господь не має прихильности до жодного з небажаних правителів: Своєю могутньою енерґією Він створює між ними ворожнечу, так само, як вітер, спричинивши тертя у хащах бамбука, запалює в лісі пожежу. Лісова пожежа спалахує сама собою під дією вітру, і так само ворожнеча між різними політичними групами спалахує згідно з невидимим планом Господа. Небажані правителі, пишаючись зі своєї оманної могутности і військової сили, через ідеологічні суперечки починають між собою війни і втрачають у них свою силу. Світова історія являє наочну картину того, як діє Господня воля, і так воно триватиме, аж поки живі істоти не привабляться до служіння Господеві. Це чітко пояснене у «Бгаґавад-ґіті» (7.14). Там сказано: «Iлюзорна енерґія — це Моя енерґія, і тому залежна жива істота не здатна подолати матеріальні ґуни. Але ті, хто приймає притулок у Мене [Бога-Особи Шрі Крішни], можуть перетнути неосяжний океан матеріальної енерґії». Це означає, що миру й процвітання не досягти ні за допомогою кармічної діяльности, ні за допомогою філософських розумувань і теорій. Єдиний шлях до того — впокоритися Верховному Господеві й так звільнитися від омани ілюзорної енерґії.

На жаль, люди, які занурились у руйнівну діяльність, не здатні віддати себе Богові-Особі. Вони — першорядні невігласи і найниціші з людей, ті, в кого вкрадено знання, хоча й набули академічної освіти. Вони мають демонічний склад розуму і через те завжди кидають виклик верховній волі Господа. Той, хто надміру матеріалістичний і дбає тільки про матеріальну силу і владу, є, поза сумнівом, першорядний невіглас, бо нічого не знає про життєву енерґію. Через невігластво у вищій духовній науці такі люди чимдуж розвивають матеріальне знання, яке гине разом з матеріальним тілом. Вони — найниціші з-поміж людей: адже людське життя призначене насамперед для того, щоб відновити наші втрачені стосунки з Господом, а ці люди за своєю матеріальною діяльністю цю нагоду втрачають. У них украдено знання, бо навіть тривалі роздуми не приводять їх на рівень пізнання Бога-Особи, того, хто є суммум бонум усього сущого. I всі такі люди перебувають під владою демонічного начала, через що змушені страждати, як це було з найбільшими з матеріалістів — Раваною, Хіран'якашіпу, Камсою та іншими.