Людина повинна жити просто і мислити піднесено. Всі зумовлені живі істоти перебувають під владою третьої енерґії Господа, і, відповідно, матеріальний світ влаштовано так, що кожен мусить працювати. Верховний Бог-Особа володіє трьома основними енерґіями, чи потенціями. Першу називають антаранґа-шакті, або внутрішньою енерґією. Другу називають татастга-шакті, або межовою енерґією, а третя має назву бахіранґа-шакті, або зовнішня енерґія. Живі істоти являють собою межову енерґію Господа: вони перебувають поміж внутрішньою та зовнішньою енерґіями. Джіватми, крихітні живі істоти, бувши вічними слугами Верховного Бога-Особи, перебувають у підлеглому становищі і тому завжди лишаються у владі або внутрішньої, або зовнішньої енерґії Господа. Ті живі істоти, які перебувають під впливом внутрішньої енерґії Господа, у своїй життєдіяльності виявляють природні, притаманні їм відначально нахили, а саме постійно виконують віддане служіння Господеві. За це йдеться у «Бгаґавад-ґіті» (9.13):

«Сину Прітги! Великі душі, вільні від омани, перебувають під захистом Моєї божественної природи. Вони до решти присвячують себе відданому служінню, тому що знають, що Я — Верховний Бог-Особа, відначальний і невичерпний».

Словом махатма («велика душа») позначають широкоглядних й великодушних особистостей; це слово ні в якому разі не застосовують до вузьколобих пересічних людей. Люди недалекоглядні завжди стараються втішати свої чуття, а подеколи вони розширюють сферу своєї діяльности — трудяться задля «загального добра», пускаючись в якийсь «ізм» — націоналізм, гуманізм чи альтруїзм. Часами вони жертвують власною чуттєвою втіхою заради того, щоб її могли мати інші — члени їхньої родини, громади або певної спільноти в рамках їхньої нації чи й у загальносвітових масштабах. Але усяка така діяльність по суті є не що інше, як та сама чуттєва втіха, хіба що її рамки розсунуті: в них — не одна особистість, а певна громада чи й суспільство в цілому. Як на матеріальний погляд, така діяльність заслуговує на похвалу, але в духовному розумінні вона геть нічого не варта, бо в її основі лежить чуттєва втіха — своїх власних чуттів або чуттів групи людей. Але по-справжньому широкоглядним та великодушним, махатмою, можна назвати лише того, чиї дії скеровані на задоволення чуттів Верховного Господа.

Слова даівī практім у зацитованому вірші з «Бгаґавад- ґіти» вказують на владу внутрішньої енерґії, або енерґії насолоди Верховного Бога-Особи. Ця енерґія насолоди проявлена як Шріматі Радгарані та Її поширення Лакшмі, богиня процвітання. Ті з джів, які перебувають у владі внутрішньої енерґії, діють лише задля задоволення Крішни, Вішну. Таким є становище махатми. Якщо людина — не махатма, то вона — дуратма, особа вузьколоба, недалекоглядна. Таких вузьколобих дуратм тримає у своїй владі зовнішня енерґія Господа, махамайа. Власне, всі живі істоти, що населяють матеріальний світ, перебувають у владі махамайі, в чиї обов'язки входить завдавати їм страждань трьох різновидів: адгідайвіка-клеша (страждання, що їх викликають посухи, землетруси, бурі та інші стихійні нещастя, причиною яких є вищі істоти, півбоги), адгібгаутіка-клеша (страждання, що їх спричиняють інші живі істоти, як-от комахи або вороги), адг'ятміка-клеша (страждання, що їхньою причиною є наше власне тіло чи розум, тобто тілесні та душевні хвороби). Даіва-бгӯттма-хетава — зумовлені душі, що з волі зовнішньої енерґії зазнають цих троїстих страждань, мусять долати найрізноманітніші труднощі.

Головною проблемою, з якою стикаються зумовлені душі, є те, що їм доводиться знову і знову народжуватися, помирати, старіти і хворіти. Життя в матеріальному світі передбачає, що людина для підтримання життя в тілі мусить працювати. Але як саме мусить працювати людина, якщо вона прагне, щоб її діяльність сприяла поступові у свідомості Крішни? Щоб підтримувати своє тіло, кожний потребує мати певну власність, як-от збіжжя, одяг, гроші та інші речі, але ні в якому разі не слід накопичувати більше, ніж потрібно на задоволення найперших потреб свого тіла. Якщо будувати своє життя на цій природній для людини засаді, підтримувати тіло буде не складно.

Природа влаштувала так, що живі істоти, які перебувають на нижчих щаблях еволюції, ніколи не їдять і не накопичують їжі більше, ніж потрібно. Тому у світі тварин зазвичай не буває ускладнень із задоволенням найперших потреб, тобто в них немає того, що ми називаємо економічними проблемами. Якщо на дворі лишити лантух з рисом, пташки, прилетівши, здзьобають по кілька зерен і полетять собі геть. Людина натомість прихопить з собою увесь мішок. Вона з'їсть стільки, скільки дозволить шлунок, а решту сховає до комори. Священні писання забороняють людині накопичувати понад потребу (атйхра). Але люди нині не дотримуються цієї засади, і через це страждає цілий світ.

Також той, хто накопичує або їсть над потребу, змушений робити прайсу, або докладати надмірних зусиль. Господь влаштував так, що кожен з нас, хоч би в якому куточку земної кулі він жив, може спокійно існувати, якщо матиме клаптик землі та дійну корову. Щоб заробити на прожиття, зовсім не потрібно долати великі відстані: зерно можна вирощувати там, де живеш, а молоко даватимуть корови. Такий спосіб життя дає змогу розв'язати усі економічні проблеми. На щастя, людині даний розвинутий інтелект, який дозволяє їй виплекати в собі свідомість Крішни, осягнути Бога, свої з Ним стосунки і досягнути найвищої мети життя — набути любови до Бога. На жаль, так звана цивілізована людина, якій байдуже про Богопізнання, використовує свій інтелект на накопичення зайвих матеріальних здобутків та їсть єдино щоб догодити своєму язикові. Бог влаштував усе таким чином, щоб люди скрізь у світі мали вдосталь молока та збіжжя. Але замість того, щоб використовувати свій розвинутий інтелект на поступ у свідомості Бога, так звані розумні люди використовують його на зло і створюють зайві, ба й шкідливі речі. Така хибна налаштованість призводить до того, що люди відкривають скотобойні, доми розпусти, крамниці, в яких продають алкогольні напої, а також вони будують фабрики та заводи. Пораду не накопичувати надміру речей, не їсти понад потребу і не працювати зайве в гонитві за штучними вигодами люди сприймають як спробу повернути їх до первісно-примітивного способу існування. Назагал люди не хочуть жити просто та мислити піднесено. В цьому — причина їхніх страждань.

Людині життя дане на те, щоб вона усвідомила Бога, і саме для цього її наділено розвинутим інтелектом. Людині, яка вірує, що розвинутий інтелект їй даний для того, щоб піднятися на вищий щабель розвитку, треба дотримуватись настанов ведичних писань. Коли людина приймає такі настанови від вищих авторитетів, вона набуває справді досконалого знання і може виповнити своє життя смислом.

У «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.9) Шрі Сута Ґосвамі так пояснює, що являє собою істинна дгарма людини:

«Смисл виконання усіх визначених для індивідуума обов'язків [дгарми] — допомогти йому досягнути остаточного звільнення. Таку діяльність ніколи не слід виконувати заради матеріальних здобутків. Крім того, якщо людина виконує таке найвище визначене для неї служіння [дгарму], вона ні в якому разі не повинна використовувати свої матеріальні здобутки на пошук чимдалі витонченіших засобів чуттєвої втіхи».

Першою умовою цивілізованого суспільства є те, що кожний мусить виконувати свої фахові обов'язки, які визначені для його становища, у згоді з повчаннями священних писань. Свій розвинутий інтелект людина мусить виховувати так, щоб зрозуміти, в чому полягає її основний обов'язок, дгарма. Серед людей побутують численні релігійні уявлення, що відомі як індуїзм, християнство, юдаїзм, мусульманство, буддизм тощо — адже якщо людина не має релігії, вона нічим не відрізняється від тварини.

Як ми вже казали вище (дгармасйа хй паварґйасйа нртго 'ртгйопакалпате), релігія призначена не на те, щоб забезпечувати людину хлібом, а на те, щоб зробити її вільною. Часами люди створюють так звані релігійні вчення, сподіваючись, що ті забезпечать їм матеріальний поступ, однак насправді призначення істинної дгарми дуже й дуже далеке від того, щоб допомагати в досягненні матеріалістичних цілей. Релігійність охоплює пізнання законів Бога, бо життя у згоді з цими законами зрештою допомагає людині виплутатися з тенет матеріального світу. Саме в цьому полягає справжня ціль релігії. На жаль, люди, спонукувані атйхрою, чи нестримним прагненням матеріального процвітання, сприймають релігію як засіб досягнути матеріального щастя. Iстинна релігія, однак, вчить людей задовольнятися найпотрібнішим для життя, а основну увагу приділяти розвиткові свідомости Крішни. Матеріальний добробут нам потрібний, й істинна релігія дозволяє його розвиток лише задля задоволення доконечних потреб нашого життя в матеріальному світі. Джīвасйа таттва-джіджс — істинний смисл життя полягає в розпитах про Абсолютну Iстину. Якщо наші зусилля (прайса) скеровані не на розпити про Абсолютну Iстину, ми неминуче докладатимем дедалі більших зусиль до задоволення своїх штучних потреб. Але той, хто прагне духовних надбань, повинен уникати марнування своїх сил на гонитву за матеріальними здобутками.

Iншою завадою духовному поступові є праджалпа, зайві розмови. Щойно трапиться опинитися разом кільком товаришам, вони негайно заводять порожні балачки, які достоту нагадують жаб'яче кумкання. Якщо ми маємо говорити, ми повинні говорити про те, що пов'язане з розвитком свідомости Крішни. Люди, які не належать до Руху свідомости Крішни, з цікавістю перечитують купи газет, часописів та романів, розгадують кросворди і роблять багато інших геть позбавлених сенсу речей. За такими зайняттями люди просто марнують свій дорогоцінний час та енерґію. На Заході люди похилого віку, відійшовши від активного життя, бавлять час за картами, рибалять, дивляться телевізор та обговорюють між собою не варті щонайменшої уваги перспективи соціально-політичного розвитку. Усяка така діяльність належить до категорії праджалпа. Розумній людині, яка прагне розвитку в свідомості Крішни, слід уникати такого роду зайнять.

Джана-саґа означає бути в товаристві людей, що байдужі до свідомости Крішни. Товариства таких людей слід уникати якомога ретельніше. Шріла Нароттама даса Тгакура тому радить нам жити лише в гурті відданих, що мають певне усвідомлення Крішни (бгакта-сане вса). Слід бути повсякчас заглибленим у служіння Господеві в товаристві Його відданих, бо спілкування з тими, хто живе з того самого діла, що і ми, дуже сприятливе на шляху до успіху в цьому ділі. Саме тому, аби об'єднати свої зусилля, ті, хто живуть матеріалістичним життям, утворюють різноманітні спілки та клуби. Приміром, у світі бізнесу існують такі установи, як фондові біржі та торговельні палати. Ми теж заснували свою організацію — Міжнародне товариство свідомости Крішни, і наша мета — дати людям нагоду спілкуватися з тими, хто не забув про Крішну. Можливості духовного спілкування, що його пропонує людям наш Рух свідомости Крішни, день у день зростають. Все нові й нові люди з різних куточків земної кулі приєднуються до нашого Товариства, щоб пробудити свідомість Крішни, яка дрімає в їхніх серцях.

У своєму коментарі «Ануврітті» Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура пише, що надмірні зусилля умоглядних філософів, котрі вдаються до сухого теоретизаторства з метою набути знання, також підпадають під категорію атйхра (жадоби накопичувати понад потребу). Згідно із «Шрімад-Бгаґаватам» усі зусилля умоглядних філософів, які наповнюють томи книжок сухою філософією без сліду свідомости Крішни, є безнадійно безплідними. Під категорію атйхра також підпадають і зусилля кармі, які пишуть численні книжки з питань економічного розвитку. Атйхра владна над усіма, хто не має бажання розвивати свідомість Крішни і натомість цікавиться лише накопиченням чимдалі більшої кількости матеріальних здобутків — наукового знання чи грошей.

Кармі трудяться в поті чола, накопичуючи все більше і більше грошей для своїх нащадків, і лише тому, що не розуміють, що буде з ними в майбутньому. Спонукувані одним бажанням — здобувати чимбільше грошей для своїх синів та онуків, вони не мають ніякого уявлення про те, яке становище чекає на них у майбутньому житті. Є численні приклади, які ілюструють сказане. Один невтомний кармі нагромадив велике багатство, яке по ньому перейшло до рук його синів та онуків. Відповідно до своєї карми він народився в домі чоботаря, що жив неподалік від будинку, який він за минулого життя спорудив для своїх дітей. Трапилось так, що коли він, уже як чоботар, зайшов до будинку, в якому жив за попереднього життя, його колишні діти та онуки побили його черевиками. Доки кармі та ґ'яні лишатимуться байдужі до свідомости Крішни, вони просто далі марнуватимуть своє життя на безплідну діяльність.

Прийняття деяких з правил та приписів писань задля негайної вигоди, як це обстоюють люди надміру практичні, називається нійама-ґраха. А нехтування правилами і приписами шастр, що призначені для духовного розвитку, називається нійама-аґраха. Слово ґраха означає «прагнення прийняти», а аґраха означає «нехтувати». Сполучивши будь-яке з цих слів із словом нійама («правила та приписи»), утворимо слово нійамґраха. Отже, слово нійамґраха має подвійне значення, і його смисл залежить від того контексту, в якому його вжито. Тому, хто прагне розвитку в свідомості Крішни, не слід намагатися приймати правила та приписи писань задля поліпшення свого матеріального становища. Натомість йому слід мати міцну віру в правила та приписи писань і дотримуватися їх задля поступу в свідомості Крішни. Він повинен неухильно дотримуватись реґулівних засад: уникати незаконного статевого життя, не їсти м'яса, не грати в азартні ігри й не вживати збудників та дурманних речовин.

Слід також уникати товариства майаваді, які постійно чинять образи щодо вайшнав (відданих) і ганять їх. Бгукті- камі, що прагнуть матеріального щастя, мукті-камі, що бажають досягнути звільнення, злившись з буттям безформного Абсолюта (Брахмана), та сіддгі-камі, що практикою йоґи прагнуть набути містичної досконалости, належать до категорії атйхра. Їхнє товариство зовсім не бажане.

Бажання розширити свою свідомість, вправляючись у містичній йозі, або бажання злитись з буттям Брахмана чи досягнути матеріального добробуту, що дозволить задовольняти усі наші забаганки, — це все є виявом пожадливости (лаулйа). Будь-які намоги досягти такого роду матеріального успіху або позірного духовного поступу є перешкодою на шляху до досконалости у свідомості Крішни.

Конфлікт, що триває в сучасному світі між капіталістами та комуністами, є наслідком того, що і капіталісти, і комуністи нехтують пораду Шріли Рупи Ґосвамі уникати атйхри. Капіталісти, як ми бачимо, накопичують надмір багатств, а комуністи, що заздрять на їхнє процвітання, прагнуть відібрати усі їхні гроші та націоналізувати їхню власність. На жаль, комуністи теж не знають, що робити з багатством та як його розподіляти. Тому коли багатство капіталістів потрапляє до рук комуністів, ніщо не змінюється на ліпше. На відміну від цих двох філософій провідна думка свідомости Крішни така: всі багатства належать Крішні, і доки їх не буде передано у владу Крішни, економічні проблеми людства лишатимуться нерозв'язаними. Належатимуть багатства капіталістам чи ними володітимуть комуністи, розв'язку на проблеми не буде. Якщо хтось, ідучи вулицею, бачить на землі стодоларову банкноту, піднімає її і кладе собі до кишені, його вчинок не можна назвати чесним. Хтось інший, побачивши банкноту, вирішує не брати її, бо думає, що нечесно привласнювати чуже. I хоча цей чоловік не привласнив гроші, щоби потім витратити їх на свої цілі, він так само не знає, як слід вчинити з цими грішми. Хтось третій, побачивши ту саму банкноту, підніме її, знайде того, хто загубив її, і віддасть банкноту власникові. Ця людина не привласнила гроші, щоб скористатися ними для своїх потреб, і водночас не знехтувала ними, лишивши лежати на вулиці. Той, хто підняв гроші і повернув їх людині, яка їх загубила, вчинив і порядно, і розсудливо.

Простий перехід багатств з рук капіталістів до рук комуністів основної проблеми сучасної політики не розв'язує, адже, як ми вже бачили, варто комуністові домогтися грошей, він використовує їх на задоволення власних чуттів. Насправді всі багатства світу належать Крішні, а кожна жива істота, людина вона чи тварина, має невід'ємне право користуватися з Божої власности і так підтримувати своє існування. А якщо людина, не важить, комуніст вона чи капіталіст, бере більше, аніж їй потрібно на підтримання свого існування, вона — злодій і буде покарана згідно із законами природи.

Усі світові багатства повинні бути використані на добро всіх живих істот, адже саме в цьому полягає замисел Матері-природи. Кожний має право жити, використовуючи багатства Господа. Коли люди оволодіють мистецтвом науково користатися з Господньої власности, вони покинуть зазіхати на права одне одного, а вже тоді можна буде збудувати ідеальне суспільство. Формула основної засади для такого духовного суспільства подана у Першій мантрі «Шрі Iшопанішад»:

«Все, що є живого і неживого у цьому всесвіті, перебуває у владі Господа і є Його власністю. Тому кожний повинен брати тільки те, що йому потрібно і виділено йому як його частка, і не зазіхати на решту, чітко усвідомлюючи, кому все належить».

Відданий у свідомості Крішни добре знає, що цей матеріальний світ створений за довершеним замислом Господа і функціонує згідно з цим замислом так, щоб кожна жива істота мала змогу задовольняти свої життєві потреби, не зазіхаючи при тому на життя або права інших живих істот. Згідно з цим досконалим задумом кожному відповідно до його справжніх потреб виділено належний обсяг багатств. Отже, кожен може жити мирно, у згоді з правилом «жити просто і мислити піднесено». На жаль, матеріалісти, не мавши віри у Божий замисел і до того ж ніякого бажання розвивати вищий духовний світогляд, використовують даний їм від Бога інтелект хибно — на те тільки, щоб загрібати якомога більше матеріальних багатств. Щоб поліпшити своє матеріальне становище, вони вигадують численні соціальні системи на кшталт капіталізму чи матеріалістичного комунізму. Їм байдуже і про закони Бога, і про вищі цілі у житті. Відмітною рисою тих, хто захоплений пристрасним прагненням задовольняти свої нескінченні бажання чуттєвої втіхи, є «вміння» експлуатувати інші живі істоти.

Якщо людське суспільство позбудеться цих головних пороків (атйхри та ін.), що їх перелічує Шріла Рупа Ґосвамі, усякій ворожнечі між людиною і твариною, капіталістами і комуністами тощо буде покладено край. Ба більше, будуть розв'язані усі проблеми, що виникають через неправильні заходи та нестабільність у сфері політики та економіки. Таку чисту свідомість можна пробудити за допомогою належної духовної освіти та науково обґрунтованої практичної діяльности, що їх пропонує Рух свідомости Крішни.

Рух свідомости Крішни являє собою духовну громаду людей, які зможуть встановити мир в усьому світі. Кожна розумна людина, якщо вона має щире серце, повинна приєднатися до нашого Руху свідомости Крішни, очистити свою свідомість і позбутись шістьох згаданих вище вад, які є каменями спотикання на шляху відданого служіння.