В Бгаґавад-ґīті (14.27) Господь так змальовує Своє випромінювання, брахмаджйоті, сліпуче сяєво Своєї особистої форми:

«Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного — який є природним станом безмежної радості, вищого щастя».

Брахман, Парамтм і Бгаґавн є трьома аспектами єдиної Абсолютної Iстини. Початківцям легше всього досягти Брахмана. Парамтму реалізують ті, що пішли далі, а осягнення Бгаґавна є остаточним усвідомленням Абсолютної Iстини. Це знаходить підтвердження в Бгаґавад-ґīті, де Господь каже, що Він являється кінцевою вищою Абсолютною Iстиною, джерелом брахмаджйоті і Парамтми, яка проникає у все.

Кша каже (Б.-ґ. 10.42), що Він є первинне джерело брахмаджйоті, безособистісного аспекту Абсолютної Iстини і що немає потреби якось пояснювати Його безмежні потенції. Стисло можна зауважити, що завдяки лише Парамтмі, яка проникає у все і є однією з Його повновладних експансій, Господь підтримує все матеріальне космічне творіння. До того ж Він підтримує ще всі проявлення духовного світу, і тому в руті-мантрі рī Īопанішад Він визначається як пӯшан — опертя усьому.

Бог-Особа, рī Кша, завжди сповнений трансцендентного блаженства. П'ять тисяч років тому, коли Він був присутній у Вндвані, в Iндії, Він постійно, вже з самого початку Своїх дитячих ігор, перебував в трансцендентному блаженстві. Вбивати різноманітних демонів, таких, як Аґга, Бака, Пӯтна і Праламба, було для Нього лише приємною розвагою. В селищі Вндвана Він тішився разом із Своєю матір'ю, братом і друзями, і коли Він розважався в образі неслухняного крадія масла, всі Його близькі зазнавали небесного блаженства від такої крадіжки. Слави Господа як злодія масла не торкається ганьба, бо ця Його крадіжка принесла неабияку насолоду Його чистим відданим. Коли Господа називають «крадієм масла», це лише загострює насолоду Його чистих відданих. Що б не робив Господь у Вндвані, — все діялось задля насолоди Його близьких супутників. Господь провадив Свої ігри для того, щоб привабити до Себе сухих мислителів-трансценденталістів і акробатів системи хатга-йоґи, які вдаються до пошуків Абсолютної Iстини.

Про дитячі ігри Господа зі Своїми друзями, хлопчиками- пастушками, укадева Ґосвмī сказав в рīмад-Бгґаватам (10.12.11) так:

«Бог-Особа, рī Кша, якого осягають як імперсонального, сповненого блаженства Брахмана і якому віддані поклоняються як Верховному Господеві і якого світські люди вважають звичайною людиною, грався із хлопчиками-пастушками, що досягли такого становища завдяки численним благочестивим діям».

Отже, Господь завжди розважається трансцендентним чином із Своїми духовними наближеними, які перебувають з Ним у різних взаємостосунках: нта — спокій; дсйа — служіння; сакгйа — дружба; втсалйа — батьківська ніжність і мдгурйа — подружня любов.

Відомо, що Господь ніколи не залишає Вндвана-дгми, то ж і постає питання, як же Він розпоряджається справами творіння? Ось що відповідає на це Бгаґавад-ґīт (13.14): «Господь пронизує всеньке матеріальне творіння Своєю повновладною часткою, яку називають пуруша-втіленням». Господь не торкається особисто справ творення, збереження і руйнування матеріального всесвіту, Він доручає всю цю роботу Своїй повновладній експансії, Парамтмі, Наддуші. Кожну живу істоту називають тмою — душею, а головна душа, що всіх їх контролює, є Парамтм, Наддуша.

Така система усвідомлення Бога є величною наукою. Матеріалісти можуть лише розмірковувати про 24 складники матеріального творіння й аналізувати їх, тому що дуже мало знають про пурушу, Господа. А щодо трансценденталістів-імперсоналістів, то їх просто засліпило яскраве сяєво брахмаджйоті. Щоб побачити Абсолютну Iстину в усій Її всеосяжній довершеності, необхідно вийти за межі 24-х матеріальних елементів і за межі сліпучого сяйва Брахмана. рī Īопанішад вказує саме на необхідність цього, молячи Господа усунути сліпучий покрив, хірамайа-птру. Доки залишатиметься ця запона і доки людина за цією сліпучою запоною не матиме змоги бачити Бога-Особу таким, який Він є насправді, — Абсолютна Iстина залишатиметься недосяжною для неї.

Парамтм, вияв Бога-Особи, є однією з трьох повновладних експансій, яких називають вішу-таттвою. Вішу-таттва всередині всесвіту відома як Кшīродакайī Вішу, один із трьох головних богів, якими є Брахм, Вішу і іва. Як Парамтм Він проникає у все і перебуває в кожній індивідуальній живій істоті. Ґарбгодакайī Вішу — всезагальна Наддуша — присутній у всіх живих істотах. Поза цими двома Вішу, існує Краодакайī Вішу, що лежить в причинному океані. Він є творець усіх всесвітів. Система йоґи вчить серйозного учня, як подолати 24 елементи матеріального космічного творіння й відтак досягти вішу-таттви. Філософські емпіричні пошуки допомагають досягнути безособистісного брахмаджйоті, сліпучого сяєва трансцендентного тіла Господа рī Кши. Про це йде мова в Бгаґавад-ґīті (14.27), а також у Брахма-сагіті (5.40):

«Є мільйони й мільярди всесвітів, і всі вони містять безліч планет, кожна з яких займає певне положення в космосі і має специфічну будову. Всі ці планети містяться в засторонку брахмаджйоті, в сліпучих особистісних променях Верховного Бога-Особи, якому я поклоняюсь».

Мантра Брахма-сагіти відображає істинне розуміння Абсолютної Iстини, а руті-мантра рī Īопанішад, яку ми розглядаємо зараз, підтверджує опис Брахма-сагіти, вказуючи на спосіб Її усвідомлення. Проста молитва рī Īопанішад, звернена до Господа, містить прохання усунути покрив брахмаджйоті, щоб можна було бачити Його справжнє обличчя.

Досконале знання передбачає розуміння того, що Кша є коренем Брахмана, і в священних писаннях, таких, як рīмад- Бгґаватам, вичерпно викладено цю науку про Кшу. Автор рīмад-Бгґаватам рīла Вйсадева усвідомив і встановив, що Абсолютну Iстину описують як Брахмана, Парамтму або Бгаґавна. Вйсадева ніде не вказує, що Абсолютна Iстина є джівою, звичайною живою істотою. Не слід вважати живу істоту за всемогутню Абсолютну Iстину. Якби це було так — не потрібно було б живій істоті молити Господа, щоб Він усунув Свій сліпучий покрив і дав їй змогу споглядати Своє істинне обличчя.

З усього сказаного слід зробити висновок: якщо немає знання про могутні духовні проявлення Верховної Iстини, усвідомити можна лише безособистісний Брахман. Так само, коли людина усвідомлює лише матеріальні енерґії Господа, не знаючи зовсім або знаючи мало про Його духовну потенцію, вона осягає Парамтму. Отже, осягнення як Брахмана, так і Парамтми є неповним усвідомленням. Якщо ж індивід, у відповідь на молитву якого Господь милостиво скидає з Себе покрив хірамайена-птри, осягає Верховного Бога-Особу, рī Кшу, з усіма Його потенціями, він тоді усвідомлює: всудевах сарвам іті — Господь рī Кша, що відомий як Всудева, є всім сущим — Брахманом, Парамтмою й Бгаґавном. Він є корінь — Бгаґавн, а Брахман і Парамтм є Його гілля.

В Бгаґавад-ґīті зроблено порівняльний аналіз трьох класів трансценденталістів: тих, що поклоняються імперсональному Брахману — джні, тих, що поклоняються вияву Господа у формі Парамтми — йоґів, і відданих Господа рī Кши — бгакт. У Бгаґавад-ґīті (6.46–47) сказано, що із всіх трансценденталістів найвищими є джні, тобто ті, котрі розвивають ведичне знання. Вище від джні, не кажучи вже про кармічних працівників, перебувають йоґи. Але з усіх йоґів той, хто самовіддано служить Господу — є найкращим.

Отже, філософ ліпший від працівника, містик перевершує філософа, а найвизначнішим з-поміж усіх містиків є той, хто постійно служить Господу. Саме до такої вищої досконалості і скеровує нас рī Īопанішад.