см ахо чараа-реу-джушм аха сй
вндване кім апі ґулма-латаушадгīнм
й дустйаджа сва-джанам рйа-патга ча хітв
бгеджур мукунда-падавī рутібгір вімґйм
см — ґопі; ахо — о; чараа-реу — пилу з лотосових стіп; джушм — відданий; ахам сйм — нехай стану; вндване — у Вріндавані; кім апі — хто-небудь; ґулма-лат-аушадгīнм — серед кущів, ліан та трав; й — ті, що; дустйаджам — які дуже важко відкинути; сва-джанам — родичі; рйа-патгам — шлях цноти; ча — і; хітв — покинувши; бгеджу — поклонялись; мукунда-падавīм — лотосовим стопам Мукунди, Крішни; рутібгі — Ведами; вімґйм — об'єкт пошуку.
ПОЯСНЕННЯ: Цього вірша взято із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.47.61). Його промовляє Уддгава. Крішна послав Уддгаву, щоб той побачив стан ґопі у Вріндавані. Уддгава жив у їхньому товаристві кілька місяців і весь той час розмовляв з ними про Крішну. Хоча це дуже тішило ґопі та інших жителів Враджабгумі, Вріндавани, Уддгава бачив, що ґопі дуже страждають від розлуки з Крішною. Їхнє серце так краялось, що іноді вони поводили себе, наче несповна розуму. Побачивши бездомісну відданість ґопі і їхню любов до Крішни, Уддгава захотів стати лозиною, билинкою чи травинкою у Вріндавані, щоб ґопі інколи ступали по ньому й осипали йому голову пилом зі своїх лотосових стіп.