вакт — оповідач; рот — слухач; кахе — говорить; уне — слухає; духе — обидва; према-вее — в любовному екстазі; тма-смті нхі — забули про тіло; кх — де; джніба — зрозуміють; діна-еше — кінець дня.

Оповідач і слухач говорили й слухали в любовному екстазі. Вони обидва забули про своє тіло, тому, звісно, де їм було помітити, що день добіг кінця?