В «Амріта-праваха-бгаш'ї» Бгактівінода Тгакура подає наведений далі стислий огляд четвертої глави. Шріла Санатана Ґосвамі самотою прийшов з Матгури до Джаґаннатга Пурі, щоб побачитися з Господом. Омиваючись поганою водою і щодня недоїдаючи, Санатана Ґосвамі дорогою через ліс Джарікганда захворів на недугу, від якої свербіло все його тіло. Сильно потерпаючи від цієї сверблячки, він вирішив кинутись у присутності Шрі Чайтан'ї Махапрабгу під колеса колісниці Джаґаннатги і так вкоротити собі віку.

Коли Санатана Ґосвамі прийшов до Джаґаннатга Пурі, він деякий час жив під опікою Харідаси Тгакури. Шрі Чайтан'я Махапрабгу був дуже щасливий його побачити. Господь розповів Санатані Ґосвамі про смерть його меншого брата, Анупами, що мав сильну віру в лотосові стопи Господа Рамачандри. Одного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Санатані Ґосвамі: «Твоє рішення накласти на себе руки навіяне ґуною невігластва. Любов до Господа самогубством не здобути. Ти присвятив життя й тіло служінню Мені, отож твоє тіло тобі вже не належить і ти не маєш права вкоротити собі віку. За допомогою твого тіла Мені треба виконати багато відданого служіння. Я хочу, щоб ти проповідував вчення відданого служіння й пішов до Вріндавани відшукувати забуті святі місця». Після того Шрі Чайтан'я Махапрабгу пішов, а Харідаса Тгакура і Санатана Ґосвамі довго обговорювали Його слова.

Одного дня Шрі Чайтан'я Махапрабгу покликав Санатану Ґосвамі до Ямешвара-тоти. Санатана Ґосвамі пішов до Господа стежиною, що вела піщаним морським узбережжям. Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу запитав Санатану Ґосвамі, яким шляхом він прийшов, Санатана відповів: «Дорогою повз браму Сімха-двара храму Джаґаннатги ходить багато слуг Господа Джаґаннатги. Тому я пішов не тудою, а узбережжям». Санатана Ґосвамі навіть не помітив, що від розпеченого піску в нього на стопах залишились опіки. Шрі Чайтан'ю Махапрабгу дуже втішила велика повага Санатани Ґосвамі до храму Господа Шрі Джаґаннатги.

Від хвороби тіло Санатани Ґосвамі вкрили виразки, що сочились гноєм, і тому він уникав обіймів Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, але Господь все одно щоразу силоміць його обіймав. Це дуже непокоїло Санатану Ґосвамі, і він спитав щодо цього ради в Джаґадананди Пандіти. Джаґадананда порадив йому повернутись до Вріндавани відразу ж після свята колісниць Джаґаннатги. Однак коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу почув про цю пораду, Він вилаяв Джаґадананду Пандіту й нагадав йому, що Санатана Ґосвамі старший за нього й володіє більшим знанням. Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав Санатані Ґосвамі, що Санатана — чистий відданий, і тому Господь ніколи не відчуває відрази до його тіла. Господь — санн'ясі і тому не ставить жодне тіло вище за інше. Також Господь сказав Санатані, що турбується про Санатану і про інших відданих, як батько. Тому гній з виразок Санатани зовсім не відражає Господа. Сказавши це Санатані, Господь знову обійняв його, і після цих обіймів Санатана Ґосвамі зцілився. Господь звелів Санатані Ґосвамі пожити з Ним до кінця року, а наступного року, подивившись на свято Ратга-ятри, Санатана Ґосвамі залишив Пурушоттама-кшетру й повернувся до Вріндавани.

Шрі Рупа Ґосвамі після зустрічі з Шрі Чайтан'єю Махапрабгу також повернувся до Бенґалії і прожив там один рік. Всі гроші, які він мав, він роздав родичам, брахманам і храмам. Так він повністю відійшов від світських справ і повернувся до Вріндавани, щоб приєднатись до Санатани Ґосвамі.

Розповівши про ці події, Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі наводить перелік головних книг Санатани Ґосвамі, Шріли Рупи Ґосвамі та Джіви Ґосвамі.