ванде та кша-чаітанйа мт-бгакта-іромаім
пралапйа мукга-саґгаршī мадгӯдйне лалса йа
ванде — я шанобливо вклоняюсь; там — Йому; кша-чаітанйам — Господу Шрі Чайтан'ї Махапрабгу; мр-бгакта — вірних матері; іромаім — коронна прикраса; пралапйа — ведучи нестямні розмови; мукга-саґгаршī — що тер Своє обличчя; мадгу-удйне — в саду Джаґаннатга-валлабга; лалса — насолоджувався; йа — хто.
Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу, найпіднесеніший з усіх синів, відданих своїм матерям, говорив, наче божевільний і терся лицем об стіни. В любовному екстазі Він іноді йшов влаштовувати Свої розваги до саду Джаґаннатга-валлабга. Я складаю Йому свої шанобливі поклони.
Шріла Бгактівінода Тгакура у своїй «Амріта-праваха- бгаш'ї» подає наведений далі стислий огляд дев'ятнадцятої глави. Шрі Чайтан'я Махапрабгу щороку прохав Джаґадананду Пандіту провідати Його матір у Навадвіпі, віднісши їй в дарунок одяг та прасад. Після одних таких відвідин Джаґадананда Пандіта повернувся до Пурі з віршиком, якого склав Адвайта Ачар'я. Після того як Шрі Чайтан'я Махапрабгу прочитав його, Він впав у такий сильний екстаз, що всі віддані злякались, аби Господь найближчим часом не пішов зі світу. Стан Господа був такий серйозний, що ночами Він до крові й синців розбивав лице об стіни. Щоб покласти цьому край, Сварупа Дамодара попрохав Шанкару Пандіту ночувати в одній кімнаті з Господом.
Потім ця глава розповідає про те, як у місяці вайшакга (квітень-травень) Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу зайшов до саду Джаґаннатга-валлабга у ніч повні і відчув навалу різних трансцендентних екстазів. Коли Він побачив під деревом ашока Господа Шрі Крішну, Його охопив любовний екстаз, і Він проявив ознаки духовного божевілля.
