йач ча враджантй анімішм шабгнувттй

дӯре-йам хй упарі на спхаīйа-īл

бгартур мітга су-йааса катганнурґа-

ваіклавйа-бшпа-калай пулакī-ктґ

йат — які; ча — також; враджанті — ідуть; анімішм — півбогів; шабга-анувттй — практикуючи найліпші методи духовного розвитку; дӯре — тримаючи далеко; йам — реґулівні засади; хі — певно; упарі — вище; на — наші; спхаīйа-īл — прикрашені бажаними якостями; бгарту — повелителя; мітга — взаємно; су-йааса — що має всі трансцендентні якості; катгана- анурґа — приваблені до бесід; ваіклавйа — перетворення; бшпа-калай — зі сльозами на очах; пулакī-кта — захват; аґ — члени тіла.


Текст

«Ті, хто обговорює діяння Крішни, перебувають на найвищому рівні відданого служіння. Їх відзначають сльози на очах і волосся, що стало від захвату дибки. Такі люди виконують віддане служіння Крішні, не практикуючи правил та приписів системи містичної йоґи. Вони мають усі духовні якості і досягають планет Вайкунтги, що існують понад нами».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш процитовано з «Шрімад-Бгаґаватам»(3.15.25). У ньому Господь Брахма звертається до всіх півбогів, що злякались двох асурів у лоні Діті. Господь Брахма розповів про те, як Кумари відвідали Вайкунтгу, а згодом це переповів Майтрея, друг В'ясадеви, коли повчав Відуру.