йе 'нйе 'равіндкша вімукта-мнінас

твайй аста-бгвд авіуддга-буддгайа

рухйа кччгреа пара пада тата

патантй адго 'ндта-йушмад-аґграйа

йе — всі, хто; анйе — інші (невіддані); аравінда-акша — о лотосоокий; вімукта- мніна — що вважають себе за звільнених; твайі — Тобі; аста-бгвт — без відданості; авіуддга-буддгайа — чий інтелект не очищений; рухйа — піднявшись; кччгреа — суворими аскезами; парам падам — до найвищого становища; тата — звідти; патанті — падають; адга — донизу; андта — не вшанувавши; йушмат — Твої; аґграйа — лотосові стопи.


Текст

«О лотосоокий, у всіх, хто вважає себе за звільненого ще за цього життя, але не виконує відданого служіння Тобі, інтелект не очищений. Незважаючи на те, що вони накладають на себе суворі аскези і піднімаються на духовний рівень, вони падають знову, бо нехтують поклонінням Твоїм лотосовим стопам».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш — цитата із «Шрімад-Бгаґаватам»(10.2.32).