адваіта-вīтгī-патгікаір упсй

свнанда-сіхсана-лабдга-дīкш

агена кенпі вайа хагена

дсī-кт ґопа-вадгӯ-віена

адваіта-вīтгī — шляху монізму; патгікаі — мандрівцями; упсй — вшановуваний; сва-нанда — самоусвідомлення; сіхсана — на троні; лабдга-дīкш — посвячений; агена — ошуканцем; кена-апі — якимось; вайам — я; хагена — силою; дсī-кт — перетворений на служницю; ґопа-вадгӯ-віена — хлопчаком, що жартує з ґопі.


Текст

«Хоча мене вшановували ті, хто йде шляхом монізму, і хоча я був посвячений у самоусвідомлення в системі йоґи, мене силою перетворив на служницю якийсь лукавий хлопчак, що знай жартує собі з ґопі».

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Цього вірша написав Білваманґала Тгакура.