ПОЯСНЕННЯ: Для того, хто не проповідує, брати необмежену кількість відданих чи учнів дуже ризиковано. Згідно з Шрілою Джівою Ґосвамі, проповідник повинен брати багато учнів, щоб поширювати вчення Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Це ризиковано, бо, коли духовний вчитель бере учня, він природно бере й гріхи учня та їхні наслідки. Якщо він не володіє достатньою силою, він може не дати ради всім наслідкам гріхів своїх учнів і мусить страждати за них. Тому загалом брати багато учнів заборонено.

Не слід братись до вибіркових студій якої-небудь книжки для того, щоб уміти посилатись на писання і видавати себе за великого вченого. Отже, у русі свідомості Крішни ми обмежили вивчення ведичної літератури вивченням «Бгаґавад-ґіти», «Шрімад-Бгаґаватам», «Чайтан'я-чарітамріти» і «Бгакті- расамріта-сіндгу». Цих чотирьох творів досить для того, щоб проповідувати. Їх вистачає для того, щоб розібратись у філософії і поширювати місіонерську діяльність по всьому світі. Якщо хтось береться вивчати ту чи іншу книжку, це слід робити ретельно й вичерпно. Це основний принцип. Філософією можна оволодіти, ретельно й вичерпно вивчаючи обмежену кількість книжок.