ПОЯСНЕННЯ: Слово мдгукарī походить від слова мадгукара, яке позначає працю бджіл, збирачів меду, що літають від квітки до квітки. Мадгукарі — це свята особа чи мандрівний монах, що в жодній оселі не бере повного обіду, а просить від дверей до дверей, беручи потроху з кожного дому. Так він не переїдає і не завдає господарям зайвого клопоту. Особа на зреченому ступені життя може прохати пожертви, але не готувати. Жебри такої особи не повинні обтяжувати сімейних людей. Бабаджі, тобто особи на рівні парамахамс, повинні харчуватись суто методом мадгукарі. Це донині практикують у Вріндавані, де в багатьох місцях роздають милостиню. На жаль, у Вріндавані багато жебраків, які прийшли туди збирати милостиню, але не живуть за принципами Санатани Ґосвамі. Намагаючись наслідувати Санатану Ґосвамі, вони нічого не роблять і харчуються методом мадгукарі. Справді жити за прикладом Санатани Ґосвамі чи Рупи Ґосвамі майже неможливо. Ліпше харчуватись у храмі їжею, запропонованою Крішні, аніж силкуватись наслідувати Санатану Ґосвамі чи Рупу Ґосвамі.

«Той, хто впорядкував свої звички щодо їди, сну, відпочинку та роботи, може полегшити всі матеріальні страждання, практикуючи йоґу» (Б.-ґ.6.17).

Iдеальний санн'ясі ретельно дотримується засад, за якими жили Ґосвамі.