бгсвн — осяйне сонце; йатг — як; ама-сакалешу — у всіляких коштовних каменях; ніджешу — власний; теджа — блиск; свīйам — свій; кійат — до якоїсь міри; пракаайаті — проявляє; апі — також; тадват — так само; атра — тут; брахм — Господь Брахма; йа — хто є; еша — Господь; джаґат-аа- відгна-карт — стає чільною особою всесвіту; ґовіндам ді-пурушам — Господу Ґовінді, первинному Верховному Богові-Особі; там — Йому; ахам — я; бгаджмі — поклоняюсь.

«Сонце проявляє свій блиск у самоцвіті, дарма що то камінь. I так само первинний Бог-Особа, Ґовінда, проявляє Свою особливу могутність у побожній живій істоті, що відтак стає Брахмою і керує справами всесвіту. Я поклоняюсь Ґовінді, предвічному Богові-Особі».