бгайа двітīйбгінівеата сйд
īд апетасйа віпарйайо 'смті
тан-мйайто будга бгаджет та
бгактйаікайеа ґуру-деваттм
бгайам — страх; двітīйа-абгінівеата — через хибне ототожнення себе з утвором матеріальної енерґії; сйт — виникає; īт — від Верховного Бога- Особи, Крішни; апетасйа — того, хто відцурався (зумовленої душі); віпарйайа — протилежного становища; асмті — брак розуміння свого зв'язку з Верховним Господом; тат-мйай — через ілюзорну енерґію Верховного Господа; ата — тому; будга — мудрий; бгаджет — нехай поклоняється; там — Йому; бгактй — відданим служінням; екай — не змішаним із кармою та ґ'яною; īам — Верховному Богові-Особі; ґуру — як духовному вчителю; деват — Божеству; тм — Наддуші.
«Коли жива істота приваблюється до відокремленої від Крішни матеріальної енерґії, її охоплює страх. Відчужена від Верховного Бога-Особи матеріальною енерґією, жива істота розвиває світогляд, що цілковито розходиться з істиною. Iншими словами, замість того, щоб бути вічним слугою Крішни, вона стає суперником Крішни. Це називається «віпарйайо 'смрітіх». Щоб виправити цю помилку, людина справді вчена й піднесена поклоняється Верховному Богові- Особі як своєму духовному вчителю, Божеству й джерелу життя. Вона поклоняється Господеві, виконуючи безкорисливе віддане служіння».
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш являє собою цитату із «Шрімад- Бгаґаватам»(11.2.37). Це повчання, які давав Каві Ріші, один з дев'яти святих, званих дев'ятьма Йоґендрами. Коли якось у Двараці Васудева, Крішнин батько, запитав у Деварші Наради про віддане служіння, той відповів, що раніше про це повчали царя Німі, правителя Відехи, дев'ять Йоґендр. Роз'яснюючи бгаґавата-дгарму, віддане служіння, Шрі Нарада Муні вказав на те, що зумовлена душа може звільнитись за допомогою любовного трансцендентного служіння Господу. Господь — це Наддуша, духовний вчитель і святе Божество усіх зумовлених душ. Крішна не лише найсвятіше Божество для всіх живих істот, а й ґуру, або чайтт'я-ґуру, Наддуша, що завжди дає живій істоті хороші поради. На жаль, жива істота нехтує настановами Верховної Особи. Внаслідок цього вона ототожнює себе з матеріальною енерґією. Отож її охоплює страх, який виникає через те, що вона вважає себе за матеріальне тіло, а речі, пов'язані з матеріальним тілом, — за свою власність. Насправді причина всіх результатів корисливої діяльності — це сама духовна душа, але вона забула свій справжній обов'язок, і тому ці численні матеріальні наслідки, як оце страх чи прив'язаність, завдають їй прикрощів. Єдина рада на це — повернутись до служіння Господеві. Тільки так можна врятуватись від незваних злигоднів, яких завдає матеріальна природа.
