ПОЯСНЕННЯ: Шріла Бгактісіддганта Сарасваті навів опис цих книжок. «Бгакті-расамріта-сіндгу» — це велика праця, що вчить, як розвивати віддане служіння Господеві Крішні, йдучи трансцендентним шляхом. Ця книга була завершена 1463 року Шакабди (1541 р.н.е.). Її складають чотири частини: «Пурва-вібгаґа» (східна частина), «Дакшіна-вібгаґа» (південна частина), «Пашчіма-вібгаґа» (західна частина) та «Уттара-вібгаґа» (північна частина). «Пурва-вібгаґа» описує наполегливий розвиток відданого служіння, загальні засади відданого служіння, безпосередню практику відданого служіння, екстаз у відданому служінні і, нарешті, досягнення любові до Верховного Бога. Отже, у цій частині океану нектару відданості є чотири хвилі (лахарі).

«Дакшіна-вібгаґа» (Південна частина) в загальних рисах змальовує бгакті-расу — смак стосунків, яким насолоджуються у відданому служінні. Також у цій частині описано прояви екстазу, відомі за назвами вібгава, анубгава, саттвіка, в'ябгічарі та стгаї-бгава. Усі вони — складові піднесеної бгакті-раси. Отож, у частині «Дакшіна-вібгаґа» є п'ять хвиль.

Західна частина («Пашчіма-вібгаґа») визначає основні трансцендентні смаки, що присутні у відданому служінні. Тема цієї частини: мукг'я-бгакті-раса-нірупана — розвиток головних смаків, або почуттів, у відданому служінні. Тут описано віддане служіння Богу у нейтральних стосунках, дальший розвиток у любов і прив'язаність у стосунках слугування, далі — розвиток у братерські стосунки, тоді — в батьківську любов і, нарешті, у взаємини кохання між Крішною та Його відданими. Отже, у західній частині нараховуємо п'ять хвиль.

У північній частині («Уттара-вібгазі») описано додаткові смаки, наявні у відданому служінні, а саме: сміх, подив, лицарські почуття, співчуття, гнів, страх та відразу. Крім того, «Уттара-вібгаґа» розглядає поєднання рас та спотворений вияв суперечливих почуттів. Загалом у цій частині дев'ять хвиль. Це лише короткий огляд «Бгакті-расамріта-сіндгу».

«Відаґдга-мадгава» — це драма про Крішнині розваги у Вріндавані. Шріла Рупа Ґосвамі закінчив цю книгу 1454 року Шакабди (1532р.н.е.). Перша дія цієї драми називається «Вену-нада-віласа», друга дія — «Манматга-лекга», третя дія — «Радга-санґа», четверта дія — «Вену-харана», п'ята дія — «Радга-прасадана», шоста дія — «Шарад-віхара» і сьома і остання, дія — «Ґаурі-віхара».

Шріла Рупа Ґосвамі написав також «Удджвала-ніламані» — трансцендентний твір про любовні взаємини, який характеризують яскрава образність, порівняння та високі почуття бгакті. У «Бгакті-расамріта-сіндгу» віддане служіння в стосунках закоханих описано стисло, але його докладно описує «Удджвала-ніламані». У цій книзі змальовані різні закохані в Крішну, їхні подружки і ті, кого дуже любить Крішна. В «Удджвала-ніламані» описано Шріматі Радгарані, інших коханок Крішни, а також провідниць різних гуртів дівчат. Описані теж посланці та постійні супутники Крішни, а також всі, хто дуже любий Крішні. Цей твір проливає світло на те, як пробуджується любов до Крішни, і описує екстатичні почуття, обставини вияву відданості, постійний екстаз, навальний екстаз, безперервний екстаз, почуття розлуки, привабленість, що передує закоханості, любовний гнів, розмаїття любовних взаємин, розлуку з коханим, зустріч із коханим, призначення різного вбрання, а також пряму й непряму насолоду закоханих. Це все в «Удджвала-ніламані» описано з усіма подробицями.

В основу «Лаліта-мадгави» покладені розваги Крішни в Двараці. Ці розваги показані у формі драми. Робота над нею була завершена 1459 року Шакабди (1537 р.н.е.). Перша дія показує святковий вечір, друга дія — убивство Шанкгачуди, третя — нестяму Шріматі Радгарані, четверта — порив Радгарані до Крішни, п'ята — успіх Чандравалі, шоста — успіх Лаліти, сьома — зустріч у Нава-вріндавані, восьма — забави у Нава-вріндавані, дев'ята — перегляд малюнків і десята — цілковите задоволення розуму. Отже, в цілому ця драма складена з десяти дій.

«Лаґгу-бгаґаватамріта» складається із двох глав. Перша глава називається «Нектар Крішни», а друга — «Нектар відданого служіння». Перша глава підкреслює вагу ведичних свідчень, а після того описує первинну форму Верховного Бога-Особи — Шрі Крішну — і Його розваги та поширення у формах свамша (особисті поширення) і вібгіннамша. Залежно від міри, якою Господь Себе проявляє, виділяють поширення авеша і тад-екатма. Спочатку Господь поширює Себе у форми трьох пурушаватар — Маха-Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну і Кшіродакашаї Вішну. Тоді проявляються втілення трьох ґун природи — Брахма, Вішну й Махешвара (Шіва). Все, що використовують в служінні Господеві, трансцендентне і перебуває поза трьома якостями матеріального світу. Також у «Лаґгу-бгаґаватамріті» описано двадцять п'ять ліла-аватар, а саме: Чатухсана (Кумари), Нарада, Вараха, Матс'я, Яґ'я, Нара-нараяна Ріші, Капіла, Даттатрея, Хаяґріва, Хамса, Прішніґарбга, Рішабга, Прітгу, Нрісімха, Курма, Дганвантарі, Мохіні, Вамана, Парашурама, Дашаратгі, Крішна-двайпаяна, Баларама, Васудева, Будда і Калкі. Крім того, перелічено чотирнадцять втілень Ману: Яґ'я, Вібгу, Сат'ясена, Харі, Вайкунтга, Аджіта, Вамана, Сарвабгаума, Рішабга, Вішваксена, Дгармасету, Судгама, Йоґешвара та Бріхадбгану. Також згадано про чотири втілення, що приходять в кожну з чотирьох юґ і сказано, що в цих втілень тіла білого, червоного, чорнуватого і чорного кольору (іноді жовтого, як ось у Господа Чайтан'ї Махапрабгу). Різним епохам відповідають різні втілення. Різне становище окремих втілень позначають термінами авеша, прабгава та пара. Iмена Господа, пов'язані з Його розвагами, наділені духовною енерґією. Також «Лаґгу-бгаґаватамріта» пояснює відмінність між енерґією та володарем енерґії і описує незбагненні діяння Верховного Господа.

Шрі Крішна — це первинний Верховний Бог-Особа, немає нікого вищого за Нього. Він джерело всіх втілень. «Лаґгу- бгаґаватамріта» описує часткові поширення Крішни, сяйво безособистісного Брахмана (що є насправді сяйвом тіла Шрі Крішни), неперевершені розваги Шрі Крішни в ролі звичайної людини з двома руками тощо. З дворукою подобою Господа не може зрівнятись ніщо. В духовному світі (вайкунтга- джаґат) між власником тіла і самим тілом немає відмінності. У матеріальному світі власник тіла — це душа, а тіло — це матеріальний прояв. Проте в світі Вайкунтги такої відмінності немає.

Господь Шрі Крішна не народжується. Він приходить як втілення постійно. Розваги Крішни поділяють на дві частини — проявлені і непроявлені. Наприклад, коли Крішна народжується в матеріальному світі, Його розваги вважають за проявлені. Однак, коли Крішна залишає цей світ, не треба думати, що Крішни більше немає — бо Його розваги тривають в непроявленому стані. Проте розмаїттям смаків у взаєминах між собою Господь Крішна і віддані насолоджуються під час проявлених розваг. Зрештою, розваги Крішни в Матгурі, Вріндавані й Двараці вічні і завжди відбуваються у якійсь частині всесвіту.