ПОЯСНЕННЯ: Коли жива істота забуває своє природне становище, вона розвиває умонастрій насолоди матеріальними багатствами. Iноді також вона перебуває в омані, гадаючи, що служіння Верховному Богові-Особі — не абсолютна діяльність. Iншими словами, така жива істота вважає, що для неї існує багато інших занять, крім служити Господеві. Такий невіглас не усвідомлює, що в будь-якому становищі він або прямо, або непрямо служить Верховному Господеві. Насправді, на того, хто не виконує служіння Господеві, лягає тягар усієї несприятливої діяльності, тому що природне становище безмежно малих живих істот — служити Верховному Господеві, Господу Чайтан'ї. Жива істота безмежно мала, і тому влягає спокусі матеріальних насолод. Внаслідок цього вона намагається насолоджуватись матерією, не пам'ятаючи свого природного становища. Але якщо розбудити приспану в ній свідомість Крішни, вона перестає служити матерії і починає служити Господеві. Iнакше сказати, коли істота забуває своє природне становище, вона грає роль повелителя матеріальної природи. Та навіть тоді вона залишається слугою Верховного Господа, але на низькому, тобто занечищеному, рівні.