ПОЯСНЕННЯ: Така глибока турбота про добро загалу — ознака істинного ачар'ї. Ачар'я не визискувач своїх послідовників. Він довірений слуга Господа, і тому його серце завжди переповнює співчуття до стражденного людства. Ачар'я знає, що причина всіх страждань криється у відсутності відданого служіння Господеві, і тому невтомно вишукує способу змінити людські звички й скерувати діяльність людей в русло, яке веде до відданого служіння. Тільки така особа гідна титулу ачар'я. Хоча Шрі Адвайта Прабгу Сам мав досить сили, щоб здійснити це завдання, як скромний слуга, Він вирішив, що без появи Самого Господа нікому не вдасться врятувати людство зі стану занепаду.

Затиснуті в безжальних лабетах майі, привілейовані в'язні першого класу в тюрмі матеріального світу — багаті, повні сил, задумів тощо — безпідставно вважають себе щасливцями. Ці безтямні створіння ніяк не второпають, що нічим не ліпші за маріонеток в руках матеріальної природи і що нещадна гра матеріальної природи будь-якої миті може обернути в порох усі їхні безбожницькі плани. Ці недоумкуваті в'язні не бачать, що, хоч би як вони поліпшували своє становище всілякими штучними засобами, їм не до снаги усунути біду повторних народжень, смертей, хвороб та старості. За своєю безтямністю вони заплющують очі на головні проблеми життя і клопочуться речами примарними, які їм не допоможуть розв'язати справжніх проблем. Вони свідомі того, що їм не хотілось би в муках хворіти, старіти чи помирати, але під впливом ілюзорної енерґії бездумно тим нехтують і зовсім не намагаються дати тому якусь раду. Це називається майа. Вона цупко тримає таких людей у своїх руках, а коли вони вмирають, занурює їх у забуття, після чого в наступному житті вони, відповідно до своєї карми, стають або псами, або богами. Щоправда, переважно вони стають псами. Щоб стати в наступному житті богами, треба віддано служити Верховному Богові-Особі, а інакше закони природи неодмінно змусять їх стати псами чи свинями.

В'язні третього класу матеріально бідніші за в'язнів першого класу і силкуються наслідувати їх, тому що так само не знають справжньої природи свого тюремного життя. Отож ілюзорна матеріальна енерґія теж збиває їх з пуття. Завдання ачар'ї, однак, полягає в тому, щоб змінити хід діяльності в'язнів і першого, і третього класу, скерувавши їхні сили на те, що для них справді корисно. Завдяки цим старанням відданий стає дуже любий Господеві. Господь виразно каже в «Бгаґавад-ґіті», що серед усіх людей не знайти нікого дорожчого Йому за відданого, який, постійно служачи Йому, вишукує способів нести послання Верховного Бога всім людям задля їхнього справжнього добра. Так звані ачар'ї епохи Калі більше турбуються про те, як визискати своїх послідовників, а не про те, як потамувати їхні страждання. Але Шрі Адвайта Ачар'я, ідеальний ачар'я, піклувався поліпшенням стану всього світу.