там імам ахам аджа арīра-бгдж
хді хді дгішгітам тма-калпітнм
праті-дам іва наікадгркам ека
самадгіґато 'смі відгӯта-бгеда-моха
там — Йому; імам — це; ахам — я; аджам — ненародженого; арīра-бгджм — зумовлених душ, ув'язнених у тілі; хді хді — в кожному серці; дгішгітам — що перебуває; тма — самими; калпітнм — що їх уявляють; праті-дам — для кожного ока; іва — наче; на ека-дг — неоднаково; аркам — Сонце; екам — одне; самадгіґата — той, хто отримав; асмі — я є; відгӯта — усунув; бгеда-моха — своє хибне уявлення двоїстості.
[Дід Бгішма сказав:] «Як єдине Сонце різним спостерігачам здається розміщеним по-різному, так само Ти у проявах Параматми в кожній істоті виглядаєш по-різному. Але той, хто, споглядаючи Тебе, вважає себе за одного з Твоїх слуг, піднімається над цією двоїстістю. Тому тепер я здатний усвідомити Твої вічні форми, знаючи, що Параматма — лише Твоя довершена частка».
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш повідав у «Бгаґаватам» (1.9.42) Бгішмадева, дід Куру, лежачи на ложі зі стріл і готуючись покинути цей світ. До смертного ложа Бгішми прийшли Арджуна, Крішна і численні друзі, шанувальники, родичі та мудреці, і Бгішма дав моральні та релігійні настанови Махараджі Юдгіштгірі. А коли надійшла остання хвилина Бгішми, він, дивлячись на Господа Крішну, промовив цього вірша.
Як Сонце різні люди сприймають по-різному, так само по- різному сприймають і Параматму, єдиний прояв Господа Крішни в серцях усіх живих істот. Той, хто встановлює з Господом Крішною тісний зв'язок, віддавшись вічному служінню Господеві, бачить у Наддуші локалізований частковий прояв Верховного Бога-Особи. Бгішма розумів, що Наддуша — часткове поширення Господа Крішни, а Господь Крішна — це верховна ненароджена трансцендентна форма.
