ПОЯСНЕННЯ: Сонце перебуває в одному конкретному місці, але відбивається в незліченних самоцвітах і з'являється в безлічі проявів, локалізованих в інших місцях. Так само Верховний Бог-Особа, дарма що вічно присутній у трансцендентній обителі, на Ґолоці Вріндавані, відображається в серці кожного як Наддуша. В Упанішадах сказано, що джіва (жива істота) і Параматма (Наддуша) схожі на двох птахів, що сидять на одному дереві. Наддуша залучає живу істоту до корисливої діяльності, яка випливає з минулих вчинків істоти, але сама Наддуша не має з цією діяльністю нічого спільного. Щойно жива істота припиняє діяти задля насолоди плодами своїх дій і, пізнавши вищість Господа (Параматми), візьметься Йому служити, вона одразу ж звільняється від усіх позначень і, очищена, входить у Боже царство, на Вайкунтгу.

Параматма, або Наддуша, що направляє індивідуальну живу істоту, не виконує бажань істоти особисто, а влаштовує це через матеріальну природу. Коли ж індивідуальна душа усвідомлює свої вічні стосунки з Наддушею, Господом, і звертає до Нього лице, вона одразу ж звільняється від рабських пут матеріальної насолоди. Філософи-християни, які не вірять у закон карми, доводять, що вважати людину відповідальною за колишні вчинки, про які вона не пам'ятає, безглуздо. В суді злочинцеві спочатку нагадують за допомогою свідків про його злочини, і лише після того його карають. Якщо по смерті людина забуває все, як її можна карати за колишні злочини? Ці хисткі арґументи цілковито змітає поняття Параматми. Параматма — свідок колишніх вчинків індивідуальної живої істоти. Людина може забути, що коїла в дитинстві, але батько, який бачив усе її зростання, пам'ятає. Так само, протягом численних життів жива істота багато разів змінює тіло, але Наддуша завжди з нею поряд і пам'ятає всі її вчинки, незважаючи на величезну кількість сходинок її еволюції через різні тіла.