мунайо вта-всан рама ӯрдгва-мантгіна
брахмкгйа дгма те йнті нт саннйсіно 'мал
мунайа — святі; вта-всан — без одежі; рама — хто піддає своє тіло суворим аскезам; ӯрдгва — підняте вгору; мантгіна — чиє сім'я; брахма-кгйам — відомої як Брахмалока; дгма — до обителі; те — вони; йнті — ідуть; нт — урівноважені в Брахмані; саннйсіна — ті, хто належать до стану зречеників; амал — чисті.
«Святі та санн'ясі, які не носять вбрання, які піддають своє тіло суворим аскезам, які здатні підняти своє сім'я до мозку і які утвердились у цілковитій рівновазі Брахмана, можуть жити в царстві Брахмалоки».
ПОЯСНЕННЯ: Вираз вта-всан у цьому вірші з «Шрімад-Бгаґаватам»(11.6.47) стосується до мандрівних зречеників, яким байдуже до всього матеріального, навіть до одягу, і які натомість цілковито залежать від природи. Такі мудреці не прикривають тіла навіть за лютої зими чи палючого сонця. Вони ніколи не уникають тілесних страждань і готові до будь-яких злигоднів, а своє життя підтримують, жебраючи з дверей у двері. Вони ніколи не втрачають сімені, ані свідомо, ані несвідомо. Така цнота дає їм змогу підняти сім'я до мозку, внаслідок чого вони розвивають гостру пам'ять і набувають потужного інтелекту. Їхній розум не відає неспокою і ні на мить не перестає зосереджено споглядати Абсолютну Iстину. Скверна бажань матеріальної насолоди ніколи не торкається їх. Підкоривши своє життя суворим аскезам та обмеженням, такі зреченики приходять до стану рівноваги, трансцендентного до ґун природи, і зливаються з безособистісним Брахманом.
