рī-чаітанйа-падмбгоджа-мадгупебгйо намо нама
катгачід райд йеш впі тад-ґандга-бгґ бгавет
рī-чаітанйа — Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу; пада-амбгоджа — лотосові стопи; мадгу — мед; пебгйа — тим, хто п'є; нама — шанобливі поклони; нама — шанобливі поклони; катгачіт — трохи; райт — приймаючи притулок; йешм — кого; в — собака; апі — також; тат-ґандга — запах лотосової квітки; бгк — спільник; бгавет — може стати.
Знову й знову я шанобливо вклоняюсь відданим-бджолам, що постійно насолоджуються медом зі стіп-лотосів Господа Чайтан'ї Махапрабгу. Навіть схожий на собаку невідданий, прийнявши притулок у таких відданих, насолоджується пахощами цих лотосів.
Ця глава описує гілки дерева, званого Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
ПОЯСНЕННЯ: Приклад із собакою наведено тут не випадково. Собака за природою ніколи не схильна ставати відданим, але трапляється, що собака відданого поступово також стає відданим. Ми бачили на власні очі, що пес не має поваги навіть до деревця туласі. Ба більше, йому найбільше подобається мочитись саме на туласі. Тож собака — це найбільший невідданий. Але рух санкіртани Шрі Чайтан'ї Махапрабгу такий могутній, що навіть схожий на собаку невідданий може поступово перетворитись на відданого, спілкуючись із відданими Господа Чайтан'ї. Якось до Шріли Шівананди Сени, великого відданого Господа Чайтан'ї Махапрабгу серед сімейних людей, прив'язався на вулиці пес, коли Шівананда Сена прямував до Джаґаннатга Пурі. Пес пішов за ним і кінець-кінцем побачив Чайтан'ю Махапрабгу та й досяг звільнення. Так само досягли звільнення коти й собаки в господі Шріваси Тгакури. Коти й собаки не з тих істот, від яких можна сподіватись, що вони стануть відданими, але в товаристві чистого відданого отримують звільнення і вони.
