ПОЯСНЕННЯ: Чисті віддані Верховного Господа, цілковито впокорені душі, що беззастережно вручили себе Йому, не турбуються, як і коли вони залишать тіло. Вони в усьому довіряються Кші, й відтак легко і з радістю повертаються до Бога. Але ті, хто не є чистими безкорисливими відданими, а натомість покладаються на такі способи духовної реалізації, як карма-йоґа, джна-йоґа, хага- йоґа тощо, повинні залишити тіло у відповідний момент, щоб бути певними, чи повернуться вони знову в цей світ народження й смерті, чи ні.

Якщо йоґ досяг досконалості, він може вибрати час й обставини, за яких йому найліпше залишити матеріальний світ. Але якщо він недостатньо досвідчений, то його успіх залежатиме від його фортуни — чи відійде він у слушний момент, чи ні. В дальшому вірші Господь описує найбільш придатні моменти для того, щоб залишити тіло і не вернутись назад. За твердженням чрйі Баладеви Відйбгӯшаи, санскритське слово кла, що вжите тут, стосується верховного божества часу.