ПОЯСНЕННЯ: Визначення «Володар усіх жертвопринесень» може стосуватись або Iндри, або Вішу. Вішу — глава основних напівбогів, включно з Брахмою і івою, а Iндра — головний серед напівбогів, яких наділено виконавчою владою. Як Iндрі, так і Вішу поклоняються, відправляючи йаджи. А тут Арджуна запитує, хто ж по суті є володар йаджи (жертвопринесення), і яким чином Господь перебуває в тілі живої істоти.

Арджуна звертається до Господа і називає Його Мадгусӯданою, бо колись Кша убив демона Мадгу. Насправді такі питання, що виражають сумнів, не могли постати перед Арджуною, бо Арджуна — відданий, який усвідомлює Кшу. Такі сумніви подібні до демонів, а що Кша майстерно знищує демонів, то Арджуна і звертається до Нього як до Мадгусӯдани, сподіваючись, що Кша знищить й ці демонічні сумніви, що зринули в його мозку.

У цьому вірші дуже важливим є слово прайа-кле, оскільки все, що ми робили у житті, вивіряється під час смерті. Арджуну хвилює питання про тих, хто постійно перебуває в свідомості Кши. Яким буде їхнє становище під кінець? В момент смерті функції тіла повністю порушуються, й розум не може діяти належним чином. За такого розладнаного тілесного стану людина, можливо, не зможе згадати Верховного Господа. Великий відданий Махрджа Кулаекгара молився: «Мій любий Господи, зараз я цілком здоровий, тож краще було б, якби я вмер негайно, так, щоб лебідь мого розуму зміг знайти доступ до стебла Твоїх лотосних стіп». Цю метафору вжито тут тому, що лебідь, водоплавний птах, знаходить задоволення у тім, що заривається в лотосове квіття, жартома намагаючись зануритись в квітку лотоса. Махрджа Кулаекгара й каже Господеві: «Зараз мій розум несхвильований і я цілком здоровий. Якщо я помру негайно, думаючи про Твої лотосні стопи, тоді я можу бути впевненим, що досягну досконалості в своєму відданому служінні Тобі. Але якщо мені доведеться чекати природної смерті, то я не знаю, що трапиться тоді, бо на той час тілесні функції будуть порушені, мене мучитиме ядуха, й, можливо, я не зможу промовляти Твоє ім'я. Дозволь мені краще вмерти зараз же». Арджуна питає, як саме в такий відповідальний час людина може зосередити свій розум на лотосних стопах Кши.