ПОЯСНЕННЯ: Брахма-сагіта (5.33) розповідає про численні втілення Господа, і там сказано:

«Я схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Ґовіндою (Кшою), який є одвічною, первинною особистістю — абсолютним, безгрішним, який не має початку. Хоча Він поширює Себе в безмежній кількості форм, він завжди залишається тією ж самою первинною, найстарішою з-поміж усіх і разом з тим вічно юною особистістю. Лише кращі ведичні вчені можуть осягнути вічні, сповнені знання та блаженства форми Господа. Що ж стосується чистих відданих, то для них вони завжди очевидні».

В Брахма-сагіті (5.39) також стверджується:

«Я поклоняюсь Верховному Богові-Особі, Ґовінді (Кші), який завжди перебуває в таких Своїх різноманітних повновладних втіленнях, як Рма, Нсіха тощо та багатьох інших втіленнях нижчого ранґу. Але Він завжди залишається первинним Богом-Особою, Кшою, й інколи Сам Кша приходить у цей світ у Своїй первинній формі».

У Ведах сказано також, що хоча Господь — єдиний, й іншого немає, Він проявляє Себе в безлічі форм. Він подібний до каменя ваідурйа, що міняє свій колір і при цьому залишається незмінним. Чисті віддані осягають всі численні форми Господа, однак ці Його образи не можна усвідомити просто вивчаючи Веди (ведешу дурлабгам адурлабгам тма-бгактау). Такі віддані, як Арджуна, — постійні супутники Господа, і коли б Господь не втілювавсь на Землі, Його віддані також приймають народження, щоб служити Господу різноманітними способами. Арджуна — один з таких відданих, і з даного вірша можна зрозуміти, що декілька мільйонів років тому, коли Господь Кша розповідав Бгаґавад-ґīту богові Сонця Вівасвну, Арджуна також був там присутній, однак в іншій якості. Різниця між Господом і Арджуною полягає в тому, що Господь пам'ятає цей випадок, тоді як Арджуна — ні. Саме це й складає відмінність між живою істотою, невід'ємною Господньою часткою, й Самим Верховним Господом. Хоча Кша звертається тут до Арджуни як до великого звитяжного героя, той не в змозі відновити в пам'яті події своїх попередніх втілень. Тому жива істота — якою б визначною вона не була з матеріалістичного погляду — ніколи не може зрівнятись з Верховним Господом. Особа, яка завжди супроводжує Господа, безумовно звільнена, але не рівна Богові. В Брахма-сагіті Господа змальовано як непохибного (ачйута), і це означає, що Він ніколи не забуває Себе, навіть перебуваючи в зв'язку з матеріальним світом. Тому Господь і жива істота ніколи не можуть зрівнятись усіма сторонами, навіть коли жива істота досягає такого ступеня звільнення, як Арджуна. Хоча Арджуна — відданий Господа, йому трапляється забувати про природу Кши, але з Божої ласки відданий може одразу ж осягнути всю непохибність Господнього становища, тоді як розумінню невідданого або демона ця трансцендентна природа недоступна. Отже, описи, що їх наведено в Ґīтī, не можуть сприйняти люди демонічного складу. Кша пам'ятає все, що Він здійснив мільйони років тому, але Арджуна — ні, незважаючи на те, що обидва: Кша й Арджуна — вічні за своєю природою. Варто зауважити, що жива істота забуває про все внаслідок зміни тіл, але Господь пам'ятає все, тому що Його тіло незмінне — сач-чід-нанда. Він — адваіта, тобто Його тіло і Він Сам — суть одне. Все, що стосується Його, має духовну природу, тоді як обумовлена душа відмінна од свого матеріального тіла. Тіло Господа й Він Сам — тотожні, і тому Його становище завжди відмінне од становища звичайної живої істоти, навіть коли Він сходить на матеріальний рівень. Демони не можуть погодитися з такою трансцендентною природою Господа, яку Він описує Сам у дальшому вірші.