ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Господь картає філософію мамоністів, тих, що проповідують працю в поті чола й чуттєві втіхи. Тому для тих, хто хоче насолоджуватись матеріальним світом, вищезгаданий цикл жертвопринесень абсолютно необхідний. А ті, хто не слідує таким правилам, дуже ризикують зазнавати дедалі суворішої кари. Згідно з законами природи, людська форма життя спеціально призначена для самоусвідомлення, яке здійснюють за допомогою одного з трьох способів: карма-йоґи, джана-йоґи або бгакті- йоґи. Трансценденталістам, які перебувають вище добра і зла, нема потреби суворо дотримуватись рекомендованих жертвопринесень, але для тих, хто занурений у чуттєве задоволення, необхідно очиститись шляхом вищезгаданого циклу йаджи. Діяльність буває різного роду. Людина поза свідомістю Кши, безсумнівно, стоїть на чуттєвій платформі й тому мусить виконувати якусь благочестиву діяльність. Систему йаджи замислено таким чином, що наділені чуттєвою свідомістю люди можуть задовольнити свої бажання, не заплутуючись в наслідках діяльності задля почуттєвої втіхи. Добробут світу залежить не від наших власних зусиль, його основа є підтримуваний напівбогами первинний порядок, що встановлений Верховним Господом. Тому йаджи призначаються конкретним напівбогам, про яких згадано у Ведах. Посередньо такий процес являє собою свідомість Кши, тому що, свідомо виконуючи йаджи, людина безумовно віднайде свідомість Кши. Але якщо виконання йаджи не приводить до свідомості Кши, тоді це просто ритуальна діяльність у відповідності з моральним кодексом. Не слід обмежувати свій духовний розвиток засадами моралі, треба перевершити їх і таким способом віднайти свідомість Кши.