ПОЯСНЕННЯ: Сильна віра людини в те, що завдяки свідомості Кши вона досягне вищої досконалості життя, називається інтелектом вйавасйтмік. В Чаітанйа-чарітмті (Мадгйа 22.62) сказано:

Віра означає невідступне прагнення чогось високого. Для того, хто служить Кші, нема потреби узгоджувати свої дії з матеріальним світом, виконуючи обов'язки щодо сім'ї, нації, людства в цілому. Діяльність задля наслідків обумовлена нашими минулими добрими та поганими вчинками. Але той, у кому пробуджено свідомість Кши, вже більше не прагне позитивних наслідків у своїй діяльності. У того, хто перебуває в свідомості Кши, вся діяльність протікає на абсолютному рівні, бо на неї вже не впливає двоїстість добра й зла. Вищою досконалістю свідомості Кши є відмова од матеріального уявлення про життя. Такий стан приходить сам по собі за поступового розвитку свідомості Кши.

Непохитна рішучість людини в свідомості Кши ґрунтується на знанні. Всудева сарвам іті са махтм су-дурлабга — «людина, що має свідомість Кши, — це рідкісна доброчесна душа, яка повністю усвідомила, що Всудева, тобто Кша, є корінь усіх проявлених причин». Подібно до того, як, поливаючи корені дерева, людина живить водою його віти й листя, так само, діючи в свідомості Кши, вона робить найвищу послугу всім: собі, родині, суспільству, державі й людству взагалі. Якщо Кшу вдовольнятиме чиясь діяльність, то всі теж будуть задоволені.

Щоб найкращим чином служити Господу, треба прийняти вміле керівництво духовного вчителя, який є істинним представником Кши, знає природні особливості учня і вміє направити його дії в правильне річище, річище свідомості Кши. Для того, щоб набути досвіду в свідомості Кши, треба діяти рішуче й коритися представникові Кши. Виконання вказівок істинного духовного вчителя слід вважати за головну мету свого життя. рīла Вівантга Чакравартī —гкура у своїх знаменитих молитвах, звернених до духовного вчителя, повчає нас так:

«Задовольняючи духовного вчителя, ми вдовольняємо Верховного Бога-Особу; але якщо ми не задовольняємо духовного вчителя, у нас нема ніякої можливості піднятись до рівня свідомості Кши. Тому треба тричі на день палко молитись йому і просити його милості, а також шанобливо вклонятися йому, духовному вчителеві».

Весь цей метод засновано на досконалому знанні про душу, яке виходить за межі тілесної концепції, знанні не теоретичному, а практичному, яке дає можливість припинити корисливу діяльність, що скерована на досягнення чуттєвих насолод. Але той, хто не може зосередити свої думки таким чином — діятиме, спонукуваний різними матеріальними мотивами.