ПОЯСНЕННЯ: Вважаючи себе вінцем сущого, не зважаючи на жодні авторитети або стри, демони інколи здійснюють так звані «релігійні» або «жертовні» обряди. Не визнаючи ніяких авторитетів, вони поводяться дуже зухвало. До цього призводить ілюзія, яку створює накопичене багатство й оманний престиж. Iноді такі демони обирають собі ролі проповідників, заводять людей на хибний шлях, і набувають слави релігійних реформаторів або ж Божих втілень. Вони роблять виставу із своїх жертвопринесень, або поклоняються напівбогам, або ж створюють свого власного бога. Прості люди проголошують подібних демонів Богом і схиляються перед ними, а нерозумні вважають їх глибоко релігійними й обдарованими духовним знанням людьми. Прибравши вигляду зреченої людини, демони займаються всілякою нісенітницею. Насправді ж передбачається, що той, хто відійшов од справ цього світу, мусить дотримуватись численних обмежень. Однак демони нехтують такими обмеженнями. Вони вважають, що будь-який шлях, який людина винаходить, є її власний шлях, і що немає ніякого зразкового шляху, призначеного для всіх. Тут особливо виділено слово авідгі- пӯрвакам, яке означає «нехтування правилами й приписами». Все це є наслідок ілюзії та невігластва.