манпамнайос тулйас тулйо мітррі-пакшайо

сарврамбга-парітйґī ґутīта са учйате

рī-бгаґавн увча — Верховний Бог-Особа сказав; пракам — просвітлення; ча — і; правттім — прихильність; ча — і; мохам — ілюзія; ева ча — також; пава — син Пу; на двеші — не ненавидить; самправттні — приходу; на — не; нівттні — залишення; ккшаті — бажає; удсīнават — ніби нейтральний; сīна — розташований; ґуаі — якостями; йа — той, хто; на — ніколи; вічлйате — схвильований; ґу — якості; вартанте — діють; іті евам — знаючи так; йа — той, хто; аватішгаті — залишається; на — ніколи; іґате — коливається; сама — однаковий; дукга — у нещасті; сукга — і щасті; сва-стга — розташований у собі; сама — однаковий; лоша — до грудки землі; ама — каменя; кчана — золота; тулйа — хто однаково ставиться; прійа — до приємного; апрійа — небажаного; дгīра — твердий; тулйа — рівний; нінд — у безслав'ї; тма-састуті — у возвеличенні; мна — в пошані; апамнайо — безчесті; тулйа — рівний; тулйа — рівний; мітра — до друзів; арі — і ворогів; пакшайо — до партій; сарва — усі; рамбга — зусилля; парітйґī — той, хто відкинув; ґуа-атīта — трансцендентний щодо матеріальних ґу природи; са — він; учйате — сказано, що є.


Текст

Верховний Господь сказав: О сину Панду, в кому просвітлення, прив'язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґуни; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґунами природи.

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Арджуна задав три питання, й Господь послідовно відповідає на них. У цих віршах Кша спочатку вказує, що особистість, яка перебуває на трансцендентному рівні, нікому не заздрить й нічого не жадає. Якщо істота живе в цьому світі в матеріальному тілі, то слід розуміти, що вона перебуває під владою одного з трьох ґу матеріальної природи. Коли вона взагалі покидає матеріальне тіло, вона вивільнюється з пазурів матеріальних ґу природи. Але доки вона ще перебуває в матеріальному тілі, їй слід залишатись нейтральною. Жива істота повинна віддано служити Господу й відтак вона перестане ототожнювати себе з тілом. Доки людина усвідомлює своє матеріальне тіло, вона діє лише для задоволення своїх почуттів, але коли вона переносить свідомість на Кшу, її власне чуттєве задоволення припиняється само по собі. Живій істоті не потрібне матеріальне тіло, і їй немає потреби коритися його вказівкам. Модуси матеріальної природи діють у тілі, але духовна за своєю природою сутність перебуває осторонь цієї діяльності. Як же відмежуватися од ґу природи? Жива істота досягає трансцендентного стану тоді, коли вона вже не прагне ані насолоджуватися тілом, ані покинути його. Така віддана душа, не докладаючи зайвих зусиль, природним чином звільнюється від впливу ґу матеріальної природи.

Далі Арджуна запитує про поведінку людини в трансцендентному стані. Матеріалісти підвладні впливові так званих «слави» й «ганьби», що стосуються тіла, але людину в трансцендентному стані не турбують оманні хвала й зневага. Вона виконує свої обов'язки в свідомості Кши й спокійно сприймає як шану, так і образи з боку інших. Вона приймає лише те, що сприяє виконанню її обов'язків у свідомості Кши, бо інакше ніщо матеріальне — камінь то, чи золото — непотрібне їй. Вона вважає своїм близьким другом кожного, хто сприяє її діяльності в свідомості Кши, і не відчуває ненависті до своїх так званих «ворогів». Вона однаково ставиться до всього. З її погляду все перебуває на одному рівні, бо вона добре розуміє, що матеріальне існування аж ніяк не заторкує її. Соціальні й політичні проблеми не порушують її спокою, бо вона знає справжню ціну тимчасовим переворотам та заворушенням. Вона не робить нічого заради себе. Вона може братись за будь-яку справу заради Кши, але для себе не робить нічого. Діючи так, людина неодмінно досягає трансцендентного стану.