ПОЯСНЕННЯ: Коли Господь Чаітанйа в Бенаресі поширював оспівування мах-мантри Харе Кша, Харе Кша, Кша Кша, Харе Харе/Харе Рма, Харе Рма, Рма Рма, Харе Харе, тисячі людей йшли за Ним. Пракнанда Сарасватī, дуже впливовий і освічений тогочасний учений з Бенареса, висміював Господа Чаітанйу за сентиментальність. Iноді філософи критикують відданих, бо вважають, що більшість з них перебуває в пітьмі невігластва, а з філософського погляду є наївними сентименталістами. Насправді ж це не так. Є дуже й дуже освічені вчені, які сформулювали філософію відданості Господу. Але Сам Кша з середини серця допомагає відданому, навіть якщо він не користується їхніми книжками або допомогою свого духовного вчителя, але щиро й віддано служить Господу. Тому щирий відданий, залучений до свідомості Кши, не може бути позбавлений знання. Єдина необхідна для цього умова — сповнившись свідомості Кши, виконувати віддане служіння.

Сучасні філософи думають, що людина, яка не вміє аналізувати речі, не може набути чистого знання. Верховний Господь відповідає на це, що людям, які вдаються до чистого відданого служіння, допомагає Сам Верховний Бог, навіть якщо вони й не мають належної освіти й достатнього знання ведичних засад, — так стверджується в цьому вірші.

Господь каже Арджуні, що шляхом простого розумування, по суті, неможливо осягти Вищу Iстину, Абсолютну Iстину, Верховного Бога-Особу, тому що Верховна Iстина, Кша, настільки великий, що, просто напружуючи розум, неможливо зрозуміти й осягнути Його. Потрібна любов до Абсолютної Iстини й відданість Їй, бо інакше людина може розмірковувати мільйони років і ніколи так і не зрозуміє Кшу, який і є Вищою Iстиною. Тільки за допомогою відданого служіння можна зробити приємне Вищій Iстині, Кші, й через Свою незбагненну енерґію Він являє Себе серцю чистого відданого. Чистий відданий завжди має Кшу в своєму серці, і, як сонце розсіює темряву ночі, так Кша негайно розвіює пітьму невігластва. Такою є особлива милість Кши до чистого відданого.

Внаслідок матеріального оточення, протягом багатьох мільйонів життів забруднювалось серце живої істоти, і воно завжди покрите порохом матеріалізму, але цей пил легко зняти і сягнути рівня чистого знання, якщо присвятити себе відданому служінню й постійному оспівуванню Харе Кша. Лише за допомогою такого оспівування та відданого служіння можна досягти кінцевої мети — Вішу, але не шляхом спекулятивних роздумів чи дискусій. Чистого відданого не повинні хвилювати життєві проблеми, йому нема чого турбуватись, бо поки він вижене пітьму із свого серця, Верховний Господь, задоволений любовним служінням відданого, забезпечує його всім необхідним. У цьому полягає сутність учення Бгаґавад-ґīти. Вивчаючи Бгаґавад-ґīту, людина може повністю вручити себе Верховному Господеві й присвятити себе чистому любовному служінню Йому. Господь цілком опікується нею, і тому людина звільнюється від будь-яких матеріальних прагнень.