 |
Шрі Чайтан'я-чарітамрітаМадг'я-ліла
|
Текст 1: Коротко переглядаючи останню частину розваг Господа Чайтан'ї Махапрабгу, в цій главі я опишу трансцендентний екстаз Господа, схожий на божевілля від почуття розлуки з Крішною.
Текст* 2: Хвала, хвала Шрі Чайтан'ї Махапрабгу! Хвала, хвала Господу Ніт'янанді! Хвала, хвала Адвайтачандрі! Хвала, хвала всім відданим Господа!
Текст* 3: Протягом Своїх останніх дванадцяти років Шрі Чайтан'я Махапрабгу в розлуці з Крішною повсякчас проявляв всілякі ознаки екстазу.
Текст* 4: Стан розуму Шрі Чайтан'ї Махапрабгу вдень і вночі був по суті такий самий, як у Шріматі Радгарані, коли до Вріндавани побачитися з ґопі приїхав Уддгава.
Текст* 5: Господь постійно проявляв ознаки стану, схожого на божевілля. Його причиною були почуття розлуки. Усі дії Господь робив у самозабутті, і всі Його розмови були пронизані божевіллям.
Текст* 6: Пори на Його тілі сочились кров'ю, а всі Його зуби хиталися. Одної миті все Його тіло ставало тонким, а іншої — товстим.
Текст* 7: Невеличка кімната в глибині дому, до якої веде коридор, називається Ґамбгіра. Шрі Чайтан'я Махапрабгу ночував у такій кімнаті, але не засинав ні на мить. Усю ніч Він терся обличчям і головою об стіну, і по всьому Його обличчі залишались подряпини і садна.
Текст* 8: Хоча троє дверей дому завжди були зачинені, траплялось, що Господь все одно вибирався з дому. Iноді Його знаходили біля храму Джаґаннатги, поблизу воріт Сімха-двара, а іноді Господь опинявся прямо в водах океану.
Текст 9: Бувало, що Шрі Чайтан'я Махапрабгу чимдуж мчав до піщаних дюнів, помилково вважаючи, що це Ґовардгана. На бігу Він голосив і вигукував.
Текст* 10: Часами невеликі парки здавались Чайтан'ї Махапрабгу Вріндаваною. Iноді Він ішов туди, танцював і співав, в духовному екстазі інколи непритомніючи.
Текст 11: Надзвичайні перетворення, яких під впливом трансцендентних почуттів зазнавало тіло Господа, окрім Нього не траплялися з жодною істотою. Тіло Господа зазнавало усіляких перетворень.
Текст* 12: Iноді суглоби Його рук та ніг відділялись один від одного на довжину долоні, залишаючись з'єднаними тільки шкірою.
Текст* 13: Iноді руки, ноги й голова Шрі Чайтан'ї Махапрабгу повністю втягувались у Його тіло, немов кінцівки черепахи.
Текст* 14: Таким чином Шрі Чайтан'я Махапрабгу проявляв різноманітні дивовижні ознаки екстазу. Його розум здавався спустошеним, а Його слова вражали суцільним розпачем і розчаруванням.
Текст* 15: Шрі Чайтан'я Махапрабгу виливав Своє серце в таких словах: «Де Господь Мого життя, який грає на флейті? Що Мені тепер робити? Де Мені шукати сина Махараджі Нанди?
Текст* 16: До кого Мені говорити? Хто зрозуміє Мій відчай? Без сина Нанди Махараджі Моє серце розбите».
Текст* 17: Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу постійно виявляв збентеженість і побивався розлукою з Крішною. В цей час Він часто повторював шлоки з драми Рамананди Раї, що називається «Джаґаннатга-валлабга-натака».
Текст 18: [Шріматі Радгарані побивалась:] «Наш Крішна не усвідомлює, яких страждань Нам довелось звідати від втрат у Наших любовних стосунках. Ми, насправді, жертви кохання, бо кохання не знає, де бити, а де ні. Навіть бог кохання не знає, яких спустошень він завдав своїми стрілами. Що Мені сказати іншим? Ніхто не зрозуміє чужого горя. Наше життя не в Нашій владі, бо молодість триватиме два-три дні й скоро мине. О творче світу, в такому стані до чого Ми прийдемо?»
Текст* 19: [У горі розлуки з Крішною Шріматі Радгарані промовила:] «Ох, що Мені казати про Моє горе? Коли я зустріла Крішну, в Моєму серці пустила пагін любовна схильність, але розлука з Ним завдала Мені важкого удару і от, як від тяжкої недуги, Я мучусь досі. Єдиний лікар від цієї хвороби — це Сам Крішна, але Він не дбає про паросток відданого служіння. Що Я можу сказати про Крішнину поведінку? Зовні Він виглядає як надзвичайно привабливий юний коханець, але в серці Він великий ошуканець, що вміє дуже майстерно вбивати чужих жінок».
Текст* 20: [Шріматі Радгарані далі скаржилась на наслідки любові до Крішни:] «Люба подружко, Я не розумію порядку, який запровадив творець. Я любила Крішну, щоб досягнути щастя, але наслідки Моєї любові прямо протилежні. Тепер Я в океані страждання. Схоже, що Я зараз помру, бо Моя життєва сила покидає Мене. Ось такий Мій внутрішній стан.
Текст* 21: Любовні стосунки від природи дуже оманливі. Людина вступає в них без достатнього знання, а ці стосунки не звертають уваги на те, підходить для них місце чи ні, хороші будуть наслідки чи ні. Мотузками Своїх добрих якостей Крішна немилосердно зв'язав Мене за шию і за руки, і Я неспроможна вирватись.
Текст* 22: Мої любовні стосунки зв'язують Мене з особою, що зветься Мадана. Ось Його якості: Сам Він грубого тіла не має, але вміє дуже вправно завдавати болю іншим. Він має п'ять стріл і, натягуючи Свій лук, стріляє ними в тіла невинних жінок. Від того ці жінки стають каліками. Ліпше б Він забрав Моє життя одразу, не зволікаючи, але Він не робить цього. Він просто Мене мучить.
Текст* 23: У писаннях сказано, що людині ніколи не збагнути страждання в розумі іншої людини. Тому що Я можу сказати про Своїх дорогих подружок, Лаліту та інших? Вони теж не здатні збагнути страждання в Моєму серці. Вони просто намагаються розрадити Мене, знову й знову кажучи: «Люба подружко, тримай Себе в руках».
Текст* 24: Я кажу: «Подружки, ви прохаєте Мене тримати Себе в руках, кажучи, що Крішна — океан милості і колись у майбутньому Мене прийме. Однак Я повинна сказати, що це Мене не потішає. Життя живої істоти дуже мінливе. Воно схоже на краплину води на лотосовому листі. Хто живе так довго, що може надіятись на Крішнину милість?
Текст* 25: Жива істота не живе більш як сто років. Також ви повинні взяти до уваги, що молодість жінки, єдина принада для Крішни, триває лише кілька днів.
Текст* 26: Якщо ж ви кажете, що Крішна — океан трансцендентних якостей і тому одного прекрасного дня повинен змилуватись, Я можу сказати тільки, що Він — наче вогонь, що своїм яскравим блиском приваблює метеликів, а тоді їх вбиває. Показуючи Нам Свої трансцендентні якості, Він приваблює Наш розум, а тоді, покидаючи Нас, топить Нас в океані страждання».
Текст* 27: Так Господь Шрі Чайтан'я Махапрабгу побивався, потопаючи в океані туги, і так Він відчинив двері Свого смутку. Хвилі екстазу торсали Його розум, викликаючи різні трансцендентні настрої, а Господь повторював ще одного вірша [він іде далі].
Текст* 28: «Дорогі подружки, якщо Я не служитиму трансцендентному тілові, якостям та іграм Шрі Крішни, всі Мої дні і всі Мої чуття будуть ні на що непотрібні. Нині Я безтямно ношу тягар Своїх чуттів, схожих на камінні брили чи на сухе дерево. Я не знаю, скільки Я ще зможу так безсоромно жити».
Текст 29: «Навіщо здалися очі людині, яка не бачить Крішниного обличчя, що мов той місяць, яка не бачить цього джерела всієї краси й обителі нектарних пісень Його флейти? О, нехай блискавка спаде на голову такій людині! Навіщо їй берегти такі очі?
Текст* 30: Дорогі подружки, послухайте Мене. Я повністю втратила прихильність сили провидіння. Без Крішни не мають сенсу ні Моє тіло, ні свідомість, ні розум укупі з усіма Моїми чуттями.
Текст 31: Оповіді про Крішну подібні до хвиль нектару. Якщо в вухо людини не вливається такий нектар, то це вухо нічим не ліпше за дірку в побитій мушлі. Таке вухо існує даремно.
Текст* 32: Смак нектару з вуст Господа Крішни і Його трансцендентних якостей та рис перевершує квінтесенцію нектару. Смак цей не має ніяких вад. Якщо хтось не насолоджується цим смаком, то йому слід було б померти, щойно народившись, і язик його слід вважати нічим не ліпшим за жаб'ячий.
Текст* 33: Ніздрі людини нічим не ліпші за ковальські міхи, якщо вона не вдихає аромат Крішниного тіла, що скидається на суміш пахощів мускусу та блакитного лотоса. Воістину, такі запахи мерхнуть перед пахощами тіла Крішни.
Текст* 34: Долоні рук Крішни й підошви Його стіп такі прохолодні й приємні, що їх можна порівняти лише до світла мільйонів місяців. Торкнутися цих рук та стіп — то наче доторкнутись до філософського каменя. Життя того, хто не торкнувся до них, минуло марно, і його тіло — наче шматок заліза».
Текст 35: Отак побиваючись, Шрі Чайтан'я Махапрабгу відкрив у Своєму серці двері журби. Пригнічений, смиренний і розчарований, Він знову й знову в розпачі повторював такого вірша.
Текст 36: «ÀЯкщо трансцендентна постать Крішни волею випадку з'явиться перед Моїми очима, Моє серце, що потерпає від побоїв, вкраде Купідон, уособлене щастя. Я не змогла надивитись на прекрасний образ Крішни досхочу, тому, коли Я побачу Його образ знову, Я прикрашатиму миті того часу численними самоцвітамиÐ.
Текст* 37: Щоразу, коли Мені випадало побачити обличчя Крішни і Його флейту, хоча б уві сні, Мене перемагали два вороги: насолода й Купідон. Вони захоплювали Мій розум, і Я не могла надивитись на обличчя Крішни до повного задоволення Своїх очей.
Текст* 38: Якщо волею випадку прийде час, коли Я зможу знову бачити Крішну, Я буду поклонятись цим секундам, хвилинам і годинам, підносячи їм ґірлянди, сандалову пасту і прикрашаючи їх різноманітними самоцвітами й оздобами».
Текст 39: Вмить Шрі Чайтан'я Махапрабгу повертався до зовнішньої свідомості і бачив перед Собою двох людей. Звертаючись до них, Він запитував: «Я притомний чи ні? Що Мені снилось? Яке божевілля Я казав? Ви чули які-небудь вирази смирення?»
Текст* 40: Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогі друзі, ви Моє життя і серце, тому Я зізнаюсь вам, що Я не маю багатства любові до Крішни. Тому життя Моє проходить у нужді. Мої члени й чуття нічого не варті».
Текст* 41: Знову звертаючись до Сварупи Дамодари й Рамананди Раї, Господь зажурено сказав: «Ой лихо Мені! Друзі, можете послухати, в чому переконане Моє серце, і, дізнавшись про почуття Мого серця, ви повинні визначити, правий Я чи ні. Ви на силі як слід у цьому розібратись». Тоді Шрі Чайтан'я Махапрабгу продекламував ще одного вірша.
Текст 42: «ÀЛюбов до Верховного Бога, вільна від нещирості, неможлива в матеріальному світі. Якби така любов існувала, не було б розлуки, бо якщо є розлука, чи міг би закоханий жити?Ð
Текст* 43: Чиста любов до Крішни, як і чисте золото з річки Джамбу, не може існувати між людей. Якби вона тут існувала, то не було б розлуки з Крішною. А в розлуці з Крішною закоханий не зміг би жити».
Текст* 44: Сказавши це, син Шріматі Шачімати прочитав ще одного прекрасного вірша, і Рамананда Рая та Сварупа Дамодара слухали його якнайпильніше. Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Мені соромно відкривати, що робиться в Мене на серці. Проте, Я відкину всі умовності і виллю вам Своє серце. Слухайте, будь ласка».
Текст* 45: Далі Шрі Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорогі друзі, Я не маю в серці анінайменшого сліду любові до Верховного Бога. Коли ви бачите, що Я плачу від розлуки, Я просто обдурюю вас, хизуючись Своїм щастям. Воістину, Я не бачу прекрасного лиця Крішни, що грає на флейті, але все одно живу Собі далі, як комаха, що не має ніякої мети.
Текст* 46: Насправді в Мене геть далеко немає любові до Крішни. Все, що Я роблю, — це насправді імітація любові до Верховного Бога. Коли ви бачите Мій плач, постарайтесь зрозуміти без тіні сумніву, що Я просто обманюю вас, показуючи, як Мені пощастило.
Текст 47: Хоча Я не бачу місяцеподібного обличчя Крішни, що грає на флейті, і хоча Я не маю ніякої змоги зустрітися з Ним, Я все одно дбаю про Своє тіло. Ось як діє хіть. Так я підтримую Своє комашине життя.
Текст 48: Любов до Господа Крішни дуже чиста, наче води Ґанґи. Ця любов — океан нектару. Така чиста прив'язаність до Крішни не ховає під собою жодної плями, бо будь-який бруд впадав би у вічі, як чорнильна пляма на білій тканині.
Текст* 49: Безкорислива любов до Крішни — наче океан щастя. Якщо хтось здобуває краплю з нього, цією краплею можна затопити весь світ. Таку любов до Верховного Бога не годиться висловлювати, але божевільний не може мовчати. Та навіть коли він говорить, ніхто йому не вірить».
Текст* 50: Так Господь Чайтан'я день у день розкошував Своїм екстазом і являв цей екстаз Сварупі та Рамананді Раї. Зовні здавалось, що Господь Чайтан'я зазнає страшних мук, немов від отрути, але всередині Він відчував блаженство. Це — особливість трансцендентної любові до Крішни.
Текст* 51: Той, хто насолоджується смаком цієї любові до Верховного Бога, може порівняти її до гарячої цукрової тростини. Рот людини, яка жує гарячу цукрову тростину, горить, але їй несила виплюнути свою жуйку. Так само той, хто має хоча б дрібку любові до Верховного Бога, може відчути її силу. Цю любов можна порівняти до отрути й нектару, змішаних воєдино.
Текст 52: Господь Чайтан'я Махапрабгу сказав: «Дорога чарівна подружко, якщо хтось розвине любов до Верховного Бога, любов до Крішни, сина Нанди Махараджі, в його серці проявляться всі гіркі й солодкі плоди цієї любові. Любов до Верховного Бога діє двояко. Отруйний вплив любові до Верховного Бога перевершує міць свіжої зміїної отрути. Але водночас ця любов дарує трансцендентне блаженство, в якому тоне й зникає гордість нектару, що втрачає свою цінність. Iншими словами, любов до Крішни така могутня, що одночасно перевершує і отруйність змії, і щастя, яке можна відчути, купаючись у нектарі. Людина відчуває подвійний вплив цієї любові: одночасну отруйність і нектарний смак».
Текст* 53: Коли Шрі Чайтан'я Махапрабгу бачив Джаґаннатгу разом із Баларамою та Субгадрою, Він одразу ж думав, що дістався Курукшетри, де всі вони зібрались. Він думав, що Його життя досягнуло мети, бо Він побачив лотосоокого, чий вигляд заспокоює тіло, розум та очі.
Текст 54: Стоячи поблизу Ґаруда-стамбги, Господь Чайтан'я дивився на Господа Джаґаннатгу. Що можна сказати про силу Його любові? В долівці під колоною Ґаруда-стамбга є глибокий рівчак, і весь цей рівчак був заповнений водою сліз Господа.
Текст* 55: Повернувшись із храму Джаґаннатги додому, Шрі Чайтан'я Махапрабгу сидів долі й шкріб землю нігтями. В такі хвилі Він був дуже похмурий і вигукував: «Ой лихо! Де Вріндавана? Де Крішна, син царя пастухів? Де та особа, що грає на флейті?»
Текст* 56: Шрі Чайтан'я Махапрабгу сумно побивався: «Де Шрі Крішна, тіло якого вигнуте в трьох місцях? Де солодка пісня Його флейти і де берег Ямуни? Де танець раса? Де ті танці, співи та сміх? Де Мій Господь, Мадана-мохана, що зачаровує Купідона?»
Текст* 57: Так в Чайтан'ї Махапрабгу піднімались різні екстатичні почуття й збурювали Його розум. Він не міг врятуватись від цього сум'яття ні на мить. Під тиском гострого почуття розлуки Його терпіння зраджувало Йому, і Він починав декламувати різні вірші.
Текст 58: «ÀМій Господи, Верховний Боже-Особо, друже безпорадних! Ти єдиний океан милості! Без зустрічі з Тобою Мої злощасні дні й ночі стали незносні. Я не знаю, як Я витримаю цей часÐ.
Текст* 59: Я не можу пережити всі ці злощасні дні та ночі, тому що Я не можу побачитися з Тобою. Важко прибрати розуму, куди Мені подітись, поки мине цей час. Але Ти друг безпорадних і океан милості. Будь ласка, даруй Мені побачення з Тобою, бо Моє становище дуже непевне».
Текст* 60: Ці екстатичні почуття привели Господа в сум'яття й збурили Його розум. Ніхто не міг визначити, в якому напрямку буде розвиватись цей екстаз. Через неспроможність зустрітися з Верховним Богом-Особою, Крішною, розум Господа Чайтан'ї палав. Він почав розпитувати Крішну про те, якими способами можна Його досягнути.
Текст 61: «ÀО Крішно, гравцю на флейті, чарівність Твоєї юності дивує всі три світа. Ти знаєш Мою непостійність, а Я знаю Твою. Ніхто більше про це не знає. Я хочу побачити Твоє прекрасне, знадливе обличчя десь на самоті, але як це зробити?Ð
Текст* 62: Любий Крішно, тільки Ти і Я знаємо силу Твоєї вроди і Мою слабкість, яку породжує Твоя врода. Ось в якому Я тепер становищі: Я не знаю, що робити чи куди піти. Де Мені знайти Тебе? Я прохаю Тебе, скажи Мені, як це зробити».
Текст 63: Під навалою різних екстазів розум Господа впадав у суперечливі стани, і це призводило до битви між різними екстазами. Тривога, безсилля, смирення, гнів і нетерплячість змагались, наче воїни, і причиною того була божевільна любов до Верховного Бога.
Текст* 64: Тіло Господа скидалось на поле цукрової тростини, на яке зайшли шалені слони екстазу. Між слонами зчинилась бійка, і все поле було витолочене. Так само в тілі Господа прокинулось трансцендентне божевілля, і внаслідок цього Його розум і тіло огорнув розпач. У Своєму екстатичному стані Він говорив так:
Текст 65: «О Мій Господи! О найдорожчий! О єдиний друже всесвіту! О Крішно, о невгамовний, о єдиний океане милості! О Мій повелителю, що насолоджується Мною, о коханий Моїх очей! О, коли Ти знову з'явишся перед Моїми очима?»
Текст 66: Прояви божевілля збудили в Господеві спогади про Крішну. Екстатичний стан викликав у Господа почуття любові, пихи, шани і непрямої молитовності. Тому іноді Господь гудив Шрі Крішну, а іноді віддавав Йому шану.
Текст* 67: У настрої Радгарані Шрі Чайтан'я Махапрабгу звертався до Крішни: «Любий Господи, Ти занурений у Свої розваги і використовуєш усіх жінок всесвіту за Своїм бажанням. Ти такий милостивий до Мене. Будь ласка, зверни Свою увагу на Мене, коли Ти на Моє щастя з'явився переді Мною.
Текст* 68: Любий Господи, Ти приваблюєш усіх жінок всесвіту і влаштовуєш усе потрібне для кожної з них, коли вони з'являються. Ти Господь Крішна, і Ти на силі зачарувати кожного, але загалом Ти просто гульвіса. Хто Тебе може шанувати?
Текст* 69: Дорогий Крішно, Твій розум завжди неспокійний. Ти не можеш затриматись на чомусь одному, але Ти в цьому не винен. Насправді Ти океан милості, друг Мого серця. Тому Я не маю підстав на Тебе гніватись.
Текст 70: Любий Господи, Ти повелитель і серце Вріндавани. Будь ласка, подбай про порятунок Вріндавани. Серед усіх клопотів ми не маємо дозвілля. Насправді, Ти володар Моїх втіх. Ти з'явився для того, щоб дарувати Мені щастя, і це одне з Твоїх великих умінь.
Текст* 71: Поставившись до Моїх слів як до огуди, Господь Крішна залишив Мене. Я розумію, що Він пішов геть, але, Крішно, будь ласка, послухай Мою молитву-хвалу: ÀТи втіха Моїх очей. Ти Мій скарб і Моє життя. О Крішно, будь ласка, даруй Мені знову можливість побачити Тебел.
Текст 72: З тілом Господа Чайтан'ї Махапрабгу відбувались різні перетворення: Він ціпенів, тремтів, прів, бліднув, ридав, Йому переривався голос. Так все Його тіло пронизувала трансцендентна радість. Від цього Чайтан'я Махапрабгу то сміявся, то плакав, то танцював, то співав. Iноді він зривався на рівні і бігав з місця на місце, а іноді Він падав на землю й непритомнів.
Текст* 73: Лежачи непритомний, Шрі Чайтан'я Махапрабгу побачив Верховного Бога-Особу. Він одразу ж зірвався на ноги і гучно вигукнув, повідомляючи: «Ось прийшов Крішна, велика особистість». Отак, зачарований солодким смаком якостей Крішни, Чайтан'я Махапрабгу не знав, що сприймати за реальність. Але продекламувавши наведеного далі вірша, Він визначив, що Господь Крішна таки присутній перед Ним.
Текст 74: Перебуваючи в настрої Радгарані, що звертається до ґопі, Шрі Чайтан'я Махапрабгу промовив: «Любі подружки, де той Крішна, уособлений бог любові, що сяє, наче квітка кадамби, що втілює в Собі солодкий смак чарівності, нектар Моїх очей та розуму, що розпускає волосся ґопі, верховне джерело трансцендентного блаженства і суть Мого життя? Невже Він знову стоїть перед Моїми очима?»
Текст* 75: Шрі Чайтан'я Махапрабгу говорив: «Невже переді Мною уособлений Купідон, що сяє барвами кадамби? Невже це та сама особа, втілення солодкої чарівності, втіха Моїх очей та розуму, суть Мого життя? Невже Крішна справді з'явився перед Моїми очима?»
Текст* 76: Як духовний вчитель вичитує учневі і вчить його мистецтва відданого служіння, так усі екстатичні ознаки Господа Чайтан'ї Махапрабгу — відчай, пригніченість, смирення, невгамовність, радість, терпіння чи гнів — навчали Його тіло й розум. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив час.
Текст* 77: Також Він проводив Свій час, читаючи книжки та співаючи пісні Чандідаси й Від'япаті, а також слухаючи уривки з «Джаґаннатга-валлабга-натаки», «Крішна-карнамріти» і «Ґіта-ґовінди». Так у товаристві Сварупи Дамодари і Рамананди Раї Шрі Чайтан'я Махапрабгу проводив Свої дні та ночі, з великою насолодою співаючи та слухаючи про ігри Крішни.
Текст 78: У колі Своїх супутників Господь Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався батьківськими любовними стосунками з Параманандою Пурі, дружньою приязню з Раманандою Раєю, щирим служінням із Ґовіндою та іншими і смаком кохання з Ґададгарою, Джаґаданандою й Сварупою Дамодарою. Так Шрі Чайтан'я Махапрабгу насолоджувався всіма цими чотирма настроями, завжди залишаючись зобов'язаний Своїм відданим.
Текст 79: Лілашука [Білваманґала Тгакура] був звичайна людина, але став виявляти в своєму тілі багато екстатичних ознак. Що тоді дивного в тому, що ці ознаки проявлялись у тілі Верховного Бога-Особи? Занурений в екстаз кохання, Шрі Чайтан'я Махапрабгу перебував на найвищому рівні, тому в Його тілі природно буяли всі прояви екстазу.
Текст* 80: У Своїх попередніх розвагах у Вріндавані Господь Крішна бажав насолодитись трьома різновидами екстазу, але попри великі зусилля не зміг їх скуштувати. Ці різновиди екстазу становлять монополію Шріматі Радгарані. Тому, щоб звідати їх, Шрі Крішна прийняв становище Шріматі Радгарані і явився як Шрі Чайтан'я Махапрабгу.
Текст 81: Особисто смакуючи настрої любові до Верховного Бога, Чайтан'я Махапрабгу навчав цього Своїх прямих учнів. Шрі Чайтан'я Махапрабгу — це багатій, що володіє філософським каменем любові до Бога. Не беручи до уваги достоїнства і вади людей, Він дає Своє багатство всім підряд. Отож Господь Чайтан'я Махапрабгу — найщедріший з усіх.
Текст* 82: Ніхто, навіть Господь Брахма не здатний збагнути чи хоча б скуштувати краплину цього сокровенного океану екстазу, але Шрі Чайтан'я Махапрабгу зі Своєї безпричинної милості поширив цю любов до Верховного Бога всім світом. Тож не існує втілення, милостивішого за Шрі Чайтан'ю Махапрабгу. Не існує щедрішого добродійника. Хто здатний описати Його трансцендентні якості?
Текст 83: Це теми не для відкритого обговорення, бо ніхто їх не зрозуміє. Такі дивовижні розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу. Зрозуміти їх може той, кому Шрі Чайтан'я Махапрабгу дарував Свою милість, давши товариство слуги Свого слуги.
Текст 84: Розваги Шрі Чайтан'ї Махапрабгу — це найкоштовніший з усіх самоцвітів. Вони зберігались у скарбниці Сварупи Дамодари Ґосвамі. Сварупа Дамодара Ґосвамі розповів їх Раґгунатзі дасі Ґосвамі, а Раґгунатга даса Ґосвамі повторив їх мені. Все, що я почув від Раґгунатги даси Ґосвамі, я описав у цій книзі, яку пропоную всім відданим.
Текст 85: Якщо хтось каже, що «Шрі Чайтан'я-чарітамріта» переповнена санскритськими віршами і тому незрозуміла для звичайної людини, то я відповідаю, що ця книга — опис розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, і що всіх задовольнити я не зможу.
Текст 86: У «Чайтан'я-чарітамріті» я ні з чиїми висновками не сперечаюсь і ні з чиєю думкою не узгоджуюсь. Я написав цю книжку, просто описуючи все так, як я почув від старших. Якщо я буду вплутуватись у чиїсь уподобання й антипатії, то не зможу писати просту правду.
Текст* 87: Якщо спочатку хтось не розуміє, але далі слухає знову й знову, то дивовижна сила ігор Господа Чайтан'ї дарує йому любов до Крішни. Поступово він зрозуміє любовні взаємини між Крішною та ґопі чи іншими вріндаванськими супутниками Крішни. Всім варто далі слухати про Господа Чайтан'ю знову й знову, тому що це дає величезну користь.
Текст* 88: На відповідь тим критикам, які кажуть, що в «Шрі Чайтан'я- чарітамріті» рябіє від санскритських віршів, можна сказати, що «Шрімад-Бгаґаватам» також повний санскритських віршів, так само як і коментарі до «Шрімад-Бгаґаватам». А проте «Шрімад-Бгаґаватам» розуміють усі, а не тільки піднесені віддані, які вивчають санскритські коментарі. Чому ж то люди не зрозуміють «Чайтан'я-чарітамріти»? Тут лише декілька санскритських віршів, та й ті пояснено простою бенґальською мовою. Що тут важко зрозуміти?
Текст* 89: Я вже навів короткий огляд усіх подій та постатей останніх розваг Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу і прагну описати їх докладно. Якщо я проживу ще трохи і мені пощастить отримати милість Господа Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, я спробую описати їх знову, вже докладніше.
Текст* 90: Я вже надто старий і немічний. Коли я пишу, в мене тремтять руки. Я нічого не пам'ятаю, і я не бачу й не чую вже як слід. Однак я пишу, і це велике диво.
Текст* 91: У цій главі я до якоїсь міри описав суть завершальних ігор Господа Чайтан'ї. Якщо я помру передчасно і не встигну описати їх докладно, віддані принаймні матимуть цей трансцендентний скарб.
Текст* 92: У цій главі я коротко описав ант'я-лілу. Все, що я не описав, я опишу докладно в майбутньому. Якщо з милості Шрі Чайтан'ї Махапрабгу я проживу стільки днів, що встигну виконати свої бажання, то я якнайповніше розгляну ці розваги.
Текст 93: Я складаю тут шану лотосовим стопам усіх відданих — і тих, хто на високому рівні відданості, і неофітів. Я прошу їх усіх бути задоволеними мною. Я тут ні в чому не схибив, бо написав тільки те, про що дізнався від Сварупи Дамодари Ґосвамі, а також від Рупи й Раґгунатги даси Ґосвамі. Я нічого не додав і нічого не відняв від їхнього пояснення.
Текст* 94: За принципом системи парампари я бажаю взяти пил з лотосових стіп Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, Ніт'янанди Прабгу, Адвайти Прабгу та всіх супутників Шрі Чайтан'ї Махапрабгу, як оце Сварупа Дамодара, Рупа Ґосвамі, Санатана Ґосвамі і Раґгунатга даса Ґосвамі. Я прагну посипати пилом з їхніх лотосових стіп свою голову. Я прагну таким чином отримати благословення їхньої милості.
Текст 95: Отримавши накази від названих авторитетів і від вайшнавів Вріндавани, передусім від Харідаси, жерця Ґовіндаджі, я, Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі, спробував описати одну крихітну часточку одної краплинки одної хвилі океану розваг Шрі Чайтан'ї Махапрабгу.